ПЛЮРАЛЬНІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ У СУЧАСНОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ: СПЕЦИФІКА МЕДІАМИСТЕЦТВ

Abstract

Метою публікації є дослідження видів художньої творчості у сучасному образотворчому мистецтві з урахуванням специфіки медіамистецтв. Основним методологічним підходом є культурно-семіотичний аналіз форм прояву візуалізації сучасної художньої культури. Застосування системного підходу дозволило вивчити семіотичні системи, що сприяють усебічному розкриттю проблеми семантики сучасних форм візуалізації. Наукова новизна роботи полягає у осмисленні специфіки нових медійних мистецтв з урахуванням їх інтерактивності, мережевої комунікації та віртуальності. Висновки. Взаємодія форм візуального мистецтва та інтерактивних технологій є поєднанням художніх проявів із візуалізацією та програмуванням, тож, на відміну від процесів класичного образотворення, ця арт-практика, крім діяльності художника, вимагає групової роботи фахівців різних галузей. Художники, які працюють у нових формах візуального мистецтва, виконують роль «режисера» проекту, втілюючи власні художні ідеї у співпраці з іншими учасниками. Актуалізація мистецтва нових медіа проявляється передусім через розширення видів художньої творчості та створення мультимедійних проектів, у яких поєднуються VR, AR-технології, засоби анімації та традиційного формотворення й малювання. Тож сучасні візуальні мистецтва стають потужним інструментом та комунікативним засобом сучасної культури. Українські художники сьогодні активно використовують візуальні образи як центральні елементи візуальної культури. Оскільки сучасна культурна комунікація суттєво впливає на формотворення, забезпечуючи композицію і трансляцію культурних цінностей, за допомогою візуальних образів мистцям вдається більш точно виразити ідею твору, зробити її зрозумілою для максимальної кількості глядачів.