Відродження музичного олімпійського руху в Україні на початку XXI століття

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню музичного олімпійського руху в Україні на початку XXI століття. Основне наукове завдання полягає в розкритті специфіки феномену музичного олімпійського руху, особливостей його відродження та розвитку в контексті фестивально-конкурсних заходів сучасності й масової культури в Незалежній Україні. Дослідження проблематики дисертації дало змогу виявити ступінь розробки соціокультурних і музично-творчих аспектів виконавських конкурсів (О. Злотник, М. Пухлянко, І. Рябов, О. Сичова, М. Швед), організаційно-методичних особливостей конкурсно-фестивальних заходів (С. Волков, К. Давидовський, О. Карпаш, К. Колесник-Антонова, Н. Цапенко), історико-музикознавчої ретроспективи розвитку змагальних форм (В. Довженко, Л. Корній, Б. Сюта, В. Шульгіна). Проте музична олімпіада як соціокультурне, мистецьке й комунікативне явище на теренах України початку ХХІ століття в контексті вивчення фестивально-конкурсного руху предметом окремого наукового аналізу ще не була. Це й зумовлює актуальність роботи. Методологічною основою дисертації стали міждисциплінарний комплексний і філософські (загальногносеологічні) підходи: діалектичний, логічний та історико-ретроспективний, що дало змогу виявити тенденції розвитку музично-змагального руху як соціокультурного та музичномистецького явища, розкрити становлення феномену музичних олімпіад у 3 динаміці часу та простору. Використання методів емпіричного дослідження дало можливість встановити тенденції розвитку Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос Країни» та діяльності авторської Міжнародної школи мистецтв «Монтессорі центр». У дослідженні узагальнено специфіку становлення та функціонування музичного олімпійського руху в Європі, зокрема в Українській СРР, визначено базові умови для його відродження та реалізації в умовах сучасної України. Музичний олімпійський рух трактовано як захід, що базується на принципах добровільності, єднання, змагання учнів закладів мистецької освіти та самих цих освітніх установ з метою популяризації музичного мистецтва. Відродження олімпійських принципів у мистецтві зумовлено стрімким розвитком професійного конкурсно-фестивального руху на початку ХХІ століття та пошуком альтернативних форм масових змагальних заходів. Вказано, що впровадження засади змагальності в освітню діяльність Міжнародної школи мистецтв «Монтессорі центр» дало змогу створити концепт музичної багатоступеневої олімпіади в її реально-подієвому вимірі як поєднання історичної та національно-культурної традицій у контексті масової творчості на тлі соціокультурних і культуротворчих процесів незалежної України. Музичний олімпійський рух розглянуто як мистецько-культурне явище, що базується на взаємодії таких складників: змагальна діяльність, мистецька освіта, виконавство та мережування. Досліджуване явище трактовано як цілісний системний феномен культурно-мистецького життя, котрий спирається на ретроспективну спадщину (традицію) і розвивається в контексті соціокультурного, музично-мистецького, громадсько-інформаційного та музично-педагогічного складників. Здійснено культурно-історичну ретроспективу олімпійського музичного руху з урахуванням соціальних чинників від античності до теперішнього часу. Вказано, що в Давній Греції пріоритетним був гармонійний розвиток особистості через змагальні заходи, а Олімпійські ігри поєднували в собі як 4 спортивні, так і мистецькі поєдинки, на яких музиканти, письменники, філософи, скульптори та художники мали змогу оприлюднити твори як результат свого прагнення до ідеалу, прояву найвищого рівня майстерності. В епоху Відродження було збережену традицію проводити змагальні зібрання й організовано Олімпійські ігри, до програми яких входили не тільки поєдинки, а й мистецько-культурна складова: виступи музикантів, танцівників, ораторів, театральні постановки. Зазначено, що вирішальна роль у відродженні олімпійського руху як глобального явища належить французькому вченому П’єру де Кубертену, який уперше вжив поняття «відродження Олімпійських ігор» й ініціював створення Міжнародного олімпійського комітету (1894) з метою організації спортивних змагань, що працює дотепер. Тоді ж було укладено документи Олімпіади, що визначали її правові засади: Олімпійську хартію, Протокол, Присягу атлетів та церемонії відкриття і закриття Олімпійських ігор. Констатовано унормування мистецьких конкурсів, які входили до складу олімпійського руху з 1912 по 1948 рік, та виокремлено їх у самостійний олімпійський рух. Згідно з правилами Олімпійських ігор, до участі в них допускали художників, музикантів, скульпторів, письменників та архітекторів, які демонстрували свої твори винятково на спортивну тематику. Головною вимогою була оригінальність та унікальність роботи. Музична олімпіада як конкурс мистецтва існувала до 1932 року в загальній категорії, а з 1936-го – за спеціальними музичними жанрами: оркестрова музика, інструментальна музика, сольний і хоровий спів. Розкрито специфіку музичного олімпійського руху в кореляції з мистецькими конкурсами. Визначено, що музичні номінації були об’єднані та виокремлені в самостійний музичний олімпійських рух, який, маючи витоки від Першої хорової олімпіади УРСР, історично продовжив формуватися в Незалежній Україні. Зазначено, що олімпійський рух 30-х років ХХ століття сприяв розвитку музичної культури, не зважаючи на партійно-тоталітарний режим УРСР у 5 складі радянської імперії, але завдяки залученню прогресивних українських діячів культури того часу (М. Вериківського, Н. Городовенка, Б. Лятошинського), а також використанню українського народно-пісенного репертуару творів українських композиторів (Г. Верьовки, М. Вериківського, М. Леонтовича, В. Косенка, Л. Ревуцького, К. Стеценка). В дисертації уперше проаналізовано регіональні музичні олімпіади, визначено специфіку їх проведення, жанрові та репертуарні особливості. Вказано, що номінації олімпіади охоплювали різноманітні за складом виступи: сольні й ансамблеві форми – з інструментального, вокального, хорового та оркестрового виконавства. Для ефективного охоплення населення різного соціального спрямування в музичній олімпіаді 1931 року були передбачені змагання військових частин, музичних самодіяльних гуртків, професійних музично-виконавських колективів, естрадно-циркових музичних виконавців, музичних педагогічних закладів, що створювало унікальний простір для обміну творчим досвідом. Підтверджено, що музично-олімпійський рух, відображаючи соціальноісторичні тенденції того часу, сприяв об’єднанню професійних музикантів та аматорів, не зважаючи на ідеологічний тиск радянського тоталітарного режиму. Це створювало певну творчу базу, що стимулювала розвиток музичного мистецтва та освіти. В дисертації уперше проаналізовано специфіку відродження та імплементації у фестивально-конкурсний змагальний рух музичної олімпіади на прикладі Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос Країни». Визначено, що сутність сучасного музичного олімпійського руху полягає у створенні унікальної платформи для реалізації змагально-комунікаційних завдань: поєднання широкого спектру музичних жанрів і виконавців, створення своєрідного мистецького форуму для комунікації всіх учасників музичноолімпійського змагального руху – виконавців, членів журі, викладачів закладів мистецької освіти і слухацької аудиторії. 6 Встановлено динаміку розвитку Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос Країни» з 2014 року по теперішній час у контексті олімпійських цінностей, а саме соціальне значення заходу, його роль у розвитку національної культури, застосування принципу змагальності в навчанні і вихованні гармонійно розвинутої особистості. Окреслено характерні складники олімпійського руху у Всеукраїнській музичній олімпіаді «Голос Країни»: широка географія учасників; відкрита система оцінювання з урахуванням середнього балу (найвищий і найнижчий бал система відкидає); загальнокомандний залік, у якому підраховують бали викладачів і закладів мистецької освіти, які представляють учасники. Наведено запатентовану унікальну авторську комп’ютерну програму – електронну суддівську систему підрахунку балів (розробники Г. Росенко та С. Ночовкін), що дає змогу систематизувати оцінювання та автономне створення турнірної таблиці для визначення переможця серед виконавців, викладачів і закладів мистецької освіти. Висвітлено динаміку трансформації Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос Країни»: розширення номінацій, долучення провідних закладів освіти до партнерської взаємодії, розширення географії учасників, унормування правил формування складу журі, а також організації та регламенту їх роботи. Виокремлено незмінні показники Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос Країни» як утілення унікальної ідеї відродження музичного олімпійського руху в Україні, а саме: демократичність, багатопрофільність музичних змагань, відкрите оцінювання виступів учасників, електронна суддівська система підрахунку балів, масовість і широка географія учасників та членів журі, широке висвітлення результатів події у засобах масової інформації. Акцентовано, що основним, відповідно до першоідей олімпійського руху, залишається створення унікальної активної комунікаційної платформи з метою поширення ідеї гармонійного розвитку особистості через музичне мистецтво засобами змагального руху. 7 Уперше визначено базові мистецькі освітні орієнтири на прикладі діяльності авторської Міжнародної школи мистецтв «Монтессорі центр». Обґрунтовано, що основні постулати закладу: самостійність та свобода вибору напряму навчання, заохочення та відсутність критики, повага та підтримка, організація і забезпечення доброзичливого й сприятливого навколишнього середовища для дитини – в Україні спрямовані на загальний розвиток і виховання дітей дошкільного віку в ігрових формах. Зазначено, що за автентичною системою М. Монтессорі розроблено концепцію сучасної авторської Міжнародної школи мистецтв «Монтессорі центр», за якою передбачено створення певних навчальних зон в освітньому просторі: музичних, художніх класів, хореографічних залів і класів з вивчення іноземних мов. Проаналізовано систему концертних заходів як обов’язковий елемент освітнього процесу, що передбачає участь учня в класних шкільних концертах, пізніше ‒ у шкільних конкурсах (проєкт «Концерти щосуботи» та конкурси «Montessori Stars» і «Montessori Stars Online»), згодом – у Всеукраїнських конкурсах, які організовує школа мистецтв, де він навчається (Всеукраїнська музична олімпіада «Голос Країни», Всеукраїнський відкритий вокальний конкурс «VOCAL.UA», Всеукраїнський відкритий конкурс імені С. С. Прокоф’єва). Доведено, що спрямованість освітнього процесу на формування учня як гармонійної особистості через його участь саме в музичних олімпіадах сприяло створенню унікальної системи, де кожен об’єкт впливу – центральна фігура, зростання якої прослідковується через постійне систематичне оприлюднення результатів її творчої роботи. Демонстрація на концертних виступах набутих навичок спонукає учня до самоаналізу та самовдосконалення. Уперше проаналізовано авторський методичний підхід в організації освітньої діяльності авторської Міжнародної школи мистецтв «Монтессорі центр», що полягає в контамінації системи М. Монтессорі й традиційних олімпійських правил. Вказано, що така концепція безперервного 8 багатоступеневого процесу навчання за алгоритмом: урок музики – музичний проєкт «Концерти щосуботи» (відбіркові тури музичної олімпіади) – Всеукраїнська музична олімпіада «Голос Країни» – зумовила відродження музичного олімпійського руху в Україні. Аналіз виконавського рівня учасників Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос Країни» дав можливість визначити розвиток загальної музичної культури України. Вивчення специфіки функціонування Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос Країни», а також освітньої діяльності Міжнародної школи мистецтв «Монтессорі центр» дало змогу відтворити модель музичного олімпійського руху як синтез соціокультурного, музично-творчого та музично-педагогічного чинників у їх логічному функціональному зв’язку. Окреслено структуру музичного олімпійського руху як складної поліфункціональної системи, що поєднує організаційний, нормативнорозпорядчий, естетичний, музично-креативний, музично-педагогічний, інформаційно-іміджевий і фінансово-економічний складники. Актуальність, наукова новизна та практична значущість представленого дослідження підтверджено свідоцтвами про реєстрацію авторського права, виданими Державною службою інтелектуальної власності України: «Концепція проведення Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос Країни» № 51414 від 26.09.2013; «Основы обучения в «Монтессори центре» № 56942 від 15.10.2014. Визначено перспективні вектори розвитку та поширення музичного олімпійського руху як змагального заходу, а також окреслено інноваційні педагогічні підходи в мистецькій освіті на основі системи М. Монтессорі.