Пелікан у системі орнітосимволів української культури та мистецтва

Abstract

Мета роботи. Дослідити детермінацію в українській культурі та мистецтві образу пелікана як самобутнього прояву національної символіки. Методологія дослідження базується на застосуванні системного підходу у поєднанні з історико-генетичним, компаративним та мистецтвознавчим методами, із залученням аналізу джерел з галузі вітчизняного символознавства. Наукова новизна полягає в актуалізації досліджень символообразу пелікана як національно-специфічного компоненту української культури. Висновки. Представники орнітофауни набули в народній уяві форм усталених символообразів, які шляхом міфологічного мислення увійшли до простору вітчизняного фольклору. Проникнення символу пелікана до арсеналу образотворчості української культури не пролягав через міфологічну стихію, а був запозичений з християнських культових видань та зображень країн Європи. Найдавніші відомі зображення пелікана в Україні належать художній оздобі книжки, а з XVIIІ століття трапляються в бароковому іконописі та всіх видах пластичного мистецтва. В українському мистецтві, як і на території інших країн, образ пелікана набуває символічного змісту в трьох іпостасях: символ самопожертви Христа, батьківського самовідречення та людського милосердя. Пріоритет у дослідженні ролі і місця символообразу пелікана у вітчизняній культурі належить мистецтвознавчині та політичній діячці Наталі Коцюбинській. Подальший пошук відомостей щодо ролі орнітоформних символів в системі української культури відкриває перспективу поглибленого розуміння національного менталітету нашого народу.