Особливості формотворення костюма на українських теренах за доби Середньовіччя

Abstract

Мета статті: здійснити порівняльний аналіз реконструйованих варіантів середньовічних костюмів для виявлення найважливіших рис структури і формотворення; з’ясування стійких, історично тривалих ознак у формах і типах одягу; встановлення архітектоніки костюмів різних етапів Середньовіччя. Методологічно авторка корелювала дані практичної археології й образотворчих пам’яток. Наукова новизна. Відстеження реконструкції костюмів суміжних історичних періодів від праслов’янського до Пізнього Середньовіччя дозволяє виявити низку стійких і змінних ознак. Висновки. Архітектоніка праслов’янського костюму мала дво-, а можливо, і тришарову структуру, яка мала місце і за доби Середньовіччя. Основою костюму можна вважати туніковий тип одягу. Від праслов’янського періоду в групі прикрас вживалися корали і бурштин. Період Зрілого Середньовіччя дав елементи, що у видозміненому вигляді були освоєні в українському народному вбранні. У групі головних уборів – форми рушникового типу, відомі як намітки або обруси, а також шиті очіпки. Із групи верхнього одягу – свита і кожух. Ці два типи плечового одягу, на відміну від давньоруських, із плином століть стали розпашними.