Реферат і анотація: актуалізація й перегляд нормативів і вимог

Abstract

Мета дослідження – розглянути на матеріалі державних стандартів і вимог Міністерства освіти і науки України, Вищої атестаційної комісії, як змінилося трактування і використання реферату в науковій комунікації, зосередившись на рефераті, який супроводжує науковий документ (статтю), інакше кажучи пристатейний. Методологія дослідження полягає у застосуванні системного підходу до трактування реферату й анотації, зважаючи на хронологію унормування цих понять різними державними стандартами. У статті також реалізовано метод термінологічного аналізу, оскільки саме трактування понять «реферат» і «анотація», їх характеристика лягли в основу дослідження. Наукова новизна. У статті обґрунтовано необхідність узгодження вимог чинного українського нормативно-правового поля до оформлення й викладу тексту реферату. Акцентовано увагу на неузгодженості державних стандартів та нормативних документів відповідних державних інституцій щодо структури, змісту й обсягу пристатейних рефератів. Висновки. Аналіз державних стандартів, що містять трактування, вимоги до оформлення й обсягу анотації й реферату дає підстави стверджувати, що це – два різні поняття. Наведені у дослідженні приклади трактування реферату й анотації, порівняльний аналіз продемонстрував очевидні відмінності між ними, які, у свою чергу, зовсім не повинні були би призвести до синонімічності чи підміни. Та попри це, у редакційних вимогах фахових журналів до наукових публікацій, вимогах МОН до захисту дисертацій межі між поняттям «реферат» і «анотація» нівелюються, вони стають взаємозамінними. Отже, окреслені у статті проблеми синонімізації реферату й анотації, що існують сьогодні в науковому середовищі України, потребують науково-методичного і нормативного перегляду нормативів і вимог, гармонізації з сучасним міжнародним та європейським досвідом.