Фортепіанне мистецтво композиторської школи Одеси: передумови і реалії (від ХІХ до ХХ століття)

Abstract

Мета роботи – зазначити стильову домінанту одеського композиторського творчого співтовариства на основі аналізу фортепіанних творів значимих для цього міста творчих особистостей від ХІХ до ХХ ст. Методологічна база дослідження – у руслі інтонаційного підходу, тобто через уявлення про єдність процесуальних показників музики і мовлення, як то заповідано у працях Б.Асаф’єва і його нащадків в Україні, розгорнуті вказані міждисциплінарні узагальнення, за прикладом текстів книг О.Лосєва, Р.Інгардена, Є.Назайкінського, О.Маркової та ін. Наукова новизна роботи зумовлена оригінальністю стильової класифікації композиторської регіоналістики Одеси, оскільки даний підхід по відношенню до фортепіанних творів з об’єктивних історичних причин не висувався. Висновки. Фортепіанні твори композиторів, що представляли одеську творчу школу цього роду від ХІХ до ХХ століття, тобто в пору розквіту Одеси як центра Півдня України і найкрупнішого її міста демонстрували реактивність, по-перше, на віяння модерну-авангарду цього історичного етапу, в деяких випадках випереджаючи творчі відкриття Петербургу й Москви, по-друге, співвідношення українського-російського та инших національних вкраплень складали гармонічну взаємодію і тим відрізнялись від інших крупних центрів України рівня Київа, Львова и перевищуючи активність Харкова на зазначеній часовій ділянці. У цілому ж фортепіанна творчість, як і мистецтво взагалі, надзвичайно органічно pв’язана була з культурою салону як аристократичного культурного здобутку, що визначалося офіційним статусом Одеси – третього міста імперії, інерція положення якого зберігалася аж до початку Другої світової війни.