Хореографія як важливий компонент у підготовці спортсменів в синхронному плаванні

Abstract

Мета дослідження – виявлення місця хореографії у фізичній підготовці плавчинь-синхронисток, з’ясування ролі танцювальної драматургії у композиційній побудові спортивних програм з синхронного плавання. Методологія включає використання наступних культурологічних методів дослідження: загальноісторичний, порівняльний, аналітичний. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній вперше розглянуто роль хореографії у тренуванні спортсменок-синхронисток під кутом зору мистецтвознавства. Висновки. Літопис синхронного плавання в Україні та світі містить наступні віхи свого розвитку: 1958 року у Нідерландах було організовано Перші міжнародні змагання з синхронного плавання; на початку 1970-х років цей вид спорту було включено до програми Першого чемпіонату світу з плавання, водного поло та стрибків у воду, а 1984-го – увійшов до програми Олімпійських ігор. На теренах СРСР перша команда з синхронногоплавання виникла наприкінці 1940-х років у Львові. Танцювальне навантаження спортсменок-синхронисток охоплює широкий діапазон рухів: від елементів класичного, народного та естрадного танцю до вільної пластики різноманітних напрямів сучасної хореографії. Танець сприяє розвитку витривалості спортсменок, вдосконалює координацію їх рухів, збільшує пластичність та спритність. Роль хореографа-постановника у композиційній розробці змагальних програм синхронистів (технічної та довільної) полягає у: розробці їх структур та художнього змісту; виборі пластичного рішення виступу згідно з жанром, драматургією і національним колоритом обраного музичного супроводу; пошуку танцювальних комбінацій і фігур відповідно до індивідуальних особливостей спортсменок.