Ритмічна альтерація у флейтовому виконавському мистецтві XVIII століття

Abstract

Мета роботи. Розглянути специфіку виконання ритму у флейтовій музиці XVIII ст. Систематизувати вказівки і правила з флейтових трактатів цього періоду (Ж.-М. Оттетер /1707/, М. Корретт /1740/, Й. Й. Кванц /1752/, К.Ф.Е. Бах /1753/, Т. Борде /1755/, Й.Г. Тромліц /1791/). Методологія. У статті застосовано джерелознавчий, історичний, аналітичний та виконавський методи дослідження. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному музикознавстві систематизовано основні правила роботи з ритмом, що подані у старовинних трактатах для флейти. Це дає змогу побачити динаміку розвитку поглядів на проблему ритмічної альтерації у флейтовому виконавському мистецтві XVIII ст. і застосувати набуті знання у педагогічній і концертній діяльності. Висновки. У XVIII ст. існувала традиція виконання ритму інакше, аніж він був зафіксований в нотному тексті. Найрізноманітніші випадки ритмічних альтерацій можна умовно поділити на три групи: notes inégales, загострення пунктиру (т. зв. “ритм французької увертюри”) та співвідношення пунктирного і тріольного ритмів у різних голосах. Тогочасні флейтові трактати містять рекомендації і правила щодо їхнього правильного прочитання. Основним орієнтиром у пошуку адекватної метроритмічної моделі є характер й афект твору. Також мусить бути врахована специфіка флейти як духового інструмента.