Паратекстуальне програмування ансамблевих п'єс українських композиторів: змістовий та мовно-виражальний аспекти синестетичних асоціацій

Кравченко, Анастасія Ігорівна

DSpace Home
→
Статті
→
Статті
→
View Item

Паратекстуальне програмування ансамблевих п'єс українських композиторів: змістовий та мовно-виражальний аспекти синестетичних асоціацій

Кравченко, Анастасія Ігорівна

URI: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/4068

Date: 2018

Abstract:

Метою статті є дослідження української камерно-інструментальної творчості кінця ХХ - початку ХХІ століть з точки зору аналізу способів паратекстуального програмування ансамблевих п'єс за різними типами тематико-змістової репрезентативності та пов'язаних із цим процесів наслідування музикою окремих художньо виражальних функцій «транспонованих» з неспоріднених видів мистецтв. Методологія. Застосовано сукупність методологічних підходів текстологічного, семантичного, синестетичного, культурологічного аналізу. Наукова но визна. Дослідження способів паратекстуального програмування композицій камерно-інструментального мистецт ва України кінця ХХ - початку ХХІ століть дозволило, з одного боку, увиразнити конкретні тематичні напрямки репрезентації в музиці художніх образів (сюжетів, тем, мотивів) з творів неспоріднених видів мистецтв. А з іншого, - констатувати наявність міжмистецької взаємодії не тільки на змістовому, але й на мовно-виражальному рівнях, що реалізується за допомоги впровадження специфічних прийомів семіотичного «перекладу» мовою музики семантичних і структурних «кліше» риторичної, зображальної, пластичної, театрально-ігрової експресії. Висновки. Систематизація проявів паратекстуального програмування творів камерно інструментального мистецтва України кінця ХХ - початку ХХІ століть дозволяє виокремити декілька груп їх тематико-змістової репрезентативності за принципом взаємодії в музично-літературних, - образотворчих, -театрально-ігрових, - кінематографічних кореляці ях. Інтерсеміотичний смисловий зв’язок музичного тексту зі своєю паратекстуальною частиною (відображений у програмних назвах, автокоментарях, ремарках, епіграфах, присвятах) нерідко підкреслюється у семіотико виражальний спосіб. Висвітлення особливостей цього процесу виявляє, що на мовно-музичному рівні зіставлення та ототожнення стилістичних прийомів (які первинно носять іншовидове походження та спосіб художньо матеріального втілення) здійснюється шляхом техніко-композиційного оперування багатими звукозображальними ресурсами музики. Потенціал розкриття останніх (за допомоги інтонаційних, мікротонових, тембро-фонічних, фак турних, поліфонічних засобів, у т.ч. «озвученого мовчання») спрямований на здобуття синестезійного перцептив ного ефекту, що створює ілюзію семіотичної відповідності та умовного «перенесення» в аудіальний простір ансамблевих композицій позамузичних художньо-виражальних прийомів і функцій.

Description:

The purpose of the article is to study the Ukrainian chamber creativity of the late 20th – early 21st centuries from the point of view of analyzing the methods of paratextual programming of ensemble pieces for various types of the matic and meaningful representativeness and related processes of music inheritance of some artistic and expressive functions «transposed» from unrelated arts. Methodology. Used a set of methodological approaches of textological, semantic, synesthetic, cultural analysis. Scientific novelty. The study of paratextual programming of the compositions of the chamber art of Ukraine of the late XX – early XXI centuries allowed, on the one hand, to emphasize thematic areas of representation in music of artistic images (plots, themes, motifs) from works of other arts. On the other hand, it made it possible to detect the presence of interaction between different types of art not only at the semantic but also at the semi otic-expressive levels, which is implemented through the introduction of specific techniques of the semiotic «translation» of semantic and structural «cliches» of rhetorical, graphic, plastic, theatrical expression. Conclusions. Systematization of methods of paratextual programming of chamber art works in Ukraine in the late ХХ and early ХХІ centuries allows us to single out several groups of their thematic representativeness on the principle of interaction in musical-literary, -visual, - theatrical and -movie correlations. The intersemiotic semantic connection of the musical text with its paratextual com ponent (reflected in names, auto-commentaries, remarks, epigraphs, dedications) is often emphasized in a semiotic and expressive manner. The study of this process reveals that at an semiotic level of comparison and identification of stylistic techniques (which initially have a non-musical species origin and a method of artistic and material embodiment) is carried out by means of technical and compositional operation with rich sound-visual resources of music. The potential of their disclosure (using intonation, microtonic, timbre, phonical, textural, polyphonic means, including «voiced silence») is aimed at obtaining a synesthetic perceptual effect that creates the illusion of semiotic conformity and a kind of «transfer» to the audible space of ensemble compositions of extra-musical artistic and expressive techniques and functions.

Show full item record