АКЦІОНІЗМ У ТЕАТРАЛЬНИХ ПРАКТИКАХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ СТОРІЧЧЯ

Abstract

Мета публікації - зафіксувати факти театрального акціонізму в Західній Україні на тлі соціополітичної кризи кінця ХХ сторіччя, визначити відмінні контексти сприйняття практик, дослідити арсенал художніх засобів, властивий феномену на вказаних теренах. Методологія дослідження. Застосовано факторний метод, що дозволив здійснити оцінку місця і ролі театрального акціонізму Західної України кінця ХХ ст. в історичній реальності та метод причинно-наслідкового аналізу, з допомогою якого відслідковано ґенезу вказаного феномену. Метод польових досліджень використаний для збору джерел. Наукова новизна. Розглянута проблематика театрального акціонізму у консолідуючих практиках Західної України кінця ХХ ст., визначено ключові зміни у рухах щодо переважання інтеракції, експериментальності, перформативності, соціальної активності та політизації загалом. Висновки. Як доведено, яскраві прояви акціонізму в театральних практиках Західної України кінця ХХ сторіччя були сміливою спробою конструювання нового суспільства та свідомості засобами культури. Період експериментів співпав у часі не лише з національними рухами, але і з часом руйнування ієрархій: ідеологічної, економічної, ціннісної, через що у кожному конкретному випадкові режисери орієнтувались на власне розуміння діалогу з суспільством, направленого не лише на вираження думки, а й її формування. Виявлені спільні риси та відмінності підходу в конкретних акціях до трансляції змістів, актуальна символіка, контексти: як делеговані, так і відображені. З’ясовано форми взаємодії режисерів, творчих колективів із публікою в контексті політичного, соціокультурного та естетичного впливу. Доведена саморефлексивність явища, в якому театральні акціоністи часто ідентифікували себе з державою у символічному полі, набуваючи ознак творців нових змістів, міксуючи мистецьке та соціальне, зрештою, перетворюючись на представників публічного впливу. Галицький молодий театр став системою смислів, особистісним прикладом жертовності, спрямованою дією, що трансформувала масову свідомість радянізованих містечок, сіл Прикарпаття та Буковини. Львівський театр Леся Курбаса своїми діями обʼєднував інтелектуалів та естетів, творив рафіноване суспільство, фестивальні «Вивихи» демонстрували тотальне, анархічне захоплення як уваги, так і простору.