Українське народне хорове мистецтво як динамічний соціокультурний феномен: культурологічні аспекти концептуалізації

Abstract

Мета роботи – обґрунтування й дескриптування у культурологічному вимірі концептуальних засад щодо поняття українського народного хорового мистецтва як невід’ємної складової української народної художньої культури та розробленні теоретичних домінант щодо специфіки його функціонування як динамічного соціокультурного феномену. Методологія дослідження ґрунтується на принципах культурологічного, історичного, логічного, компаративного та міждисциплінарного підходів, застосуванні методів аналізу, синтезу, узагальнення, що уможливило концептуалізацію в контексті культурологічного знання українського народного хорового мистецтва як невід’ємну складову національної народної художньої культури та динамічний соціокультурний феномен. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні, дескриптуванні й концептуалізвції у культурологічному вимірі поняття українського народного хорового мистецтва як динамічного соціокультурного феномену української народної художньої культури. Концептуалізовано ідею, що українське народне хорове мистецтво, як невід’ємна складова української народної художньої культури, активно реагуює на зміни, що відбуваються в усіх сферах суспільства; залучаючи людей в енергійний життєдіяльний процес творчості і комунікації, віддзеркалює ці процеси у культурно-мистецькому доробку, тим самим являє національний комунікативно-змістоутворюючий культурологічний компонент динамічного соціокультурного феномену. Висновок. У сучасних умовах соціокультурної реальності концептуалізація в контексті культурологічного знання українського народного хорового мистецтва, його процесуальне та діалогічне осягнення як динамічного соціокультурного феномену української народної художньої культури вбачається актуальним. Українське народне хорове виконавство, динамічно реагуючи на зміни, що відбуваються в усіх сферах суспільства, віддзеркалюючи їх у культурно-мистецькому доробку, залучаючи людей в активний процес творчості і комунікації, маніфестує національний комунікативно-змістоутворюючий культурологічний компонент феномену, що зберігає етнокультурні архетипи народних традицій у поліваріантному соціокультурному континуумі. Українське народне хорове мистецтво, стираючи просторово-часові межі, генерує потенціал української народної художньої культури, відіграє важливу роль у подальшому розвитку національної культури.