Творча діяльність Ісаака Берковича в контексті розвитку української фортепіанної музики (до 120 – річчя від дня народження композитора)

Abstract

Метою статті є узагальнена характеристика творчої діяльності Ісаака Яковича Берковича, українського композитора і педагога та її впливу на розвиток фортепіанної педагогіки для дітей. Методологія дослідження заснована на інтердисциплінарному підході, що виражає інтеграцію культурологічних, мистецтвознавчих, спеціально-історичних тощо, принципів та методів; основними принципами, які визначають авторський підхід, є: 1. принцип об’єктивності (з його позицій факти із життя та творчої діяльності митця свідчать про його внесок у розвиток культури, музичного мистецтва і педагогіки); 2. принцип історичності дозволив відтворити реальну картину життя і творчості І. Берковича; 3. принцип всебічності і комплексності визначив урахування різноманітних факторів і причин, які дають змогу цілісно схарактеризувати внесок цього митця в історико культурну музично-педагогічну спадщину української культури, розглянутого в діахронному історико культурному аспекті. Провідну роль в викладі матеріалу відіграє діяльнісно-структурний метод, який дозволяє детально дослідити творчу особистість піаніста-композитора-педагога; метод культурно-історичного аналізу дав змогу ретроспективно висвітити значення творчості Ісаака Берковича у розвиткові української музично педагогічної культури; методи біографістики, джерелознавства, хронологічний тощо, метод інтерв’ю, реалізовані в якості ретроспективного аналізу життя і творчості видатного діяча вітчизняної культури. Наукова новизна дослідження базується на первинному застосуванні різноманітних джерел (архівного характеру, засобами інтерв`ювання тощо), які мають суто авторський характер у контексті підсилення уваги до значення творчої діяльності Ісаака Берковича, українського композитора і педагога, в першу чергу, в зв`язку з відзначенням 120- річчя від народження митця і педагога. Висновки відображають внесок особистості І. Берковича в розвиток української музично-педагогічної культури, розглянутого як в ретроспективному аспекті, так і в світлі проективних можливостей щодо розвитку вітчизняної музичної культури (особливо, в музично-педагогічному сегменті) в сучасних умовах; підкреслюють новітній характер застосованих різновидових джерел, що дають змогу повноцінно висвітити творчий доробок митця та авторський досвід спілкування із його колегами та вихованцями.