Концептуалізація проблеми творчості в контексті наріжних засад культурологічного аналізу

Abstract

Мета роботи – дослідити проблему творчості, спираючись на потенціал культурологічного аналізу. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах дослідження – термінологічному та системному. Мета та завдання публікації обумовили застосування таких методів дослідження як аналіз, синтез, узагальнення, що дало можливість уточнити значення низки понять та термінів. Наукова новизна. Наголошено на значенні міжнауковості, персоналізації як чинниках, що «анатомують» творчість, виокремлюючи такий її структурний елемент, як «художня творчість», поглиблюючи при цьому уявлення про творчу особистість, здатну не лише створювати, а й змінювати парадигму розвитку мистецтва. Залучено ідею «культурного повороту», в логіці функціонування якої корегується уявлення про творчість. Висновки. Відштовхуючись від інтерпретації феномену «творчість – художня творчість» та, враховуючи накопичений досвід українських фахівців, запропоновано нове визначення поняття творчість: «Творчість – це цілеспрямована діяльність щодо створення принципово нових духовно-матеріальних цінностей, які мають як загальнолюдське, так і національне історико культурне значення». Заявлене визначення побудоване на міжнауковому підґрунті та окреслює напрями подальшої теоретичної роботи на теренах культурологічного знання, оскільки дозволяє виокремлювати теми, які потребують поглибленого вивчення в контексті чинників культурологічного аналізу.