Виставкова діяльність Київського експериментального кераміко-художнього заводу після закриття виробництва у 2006 році

Abstract

Мета дослідження полягає у виявленні загальних тенденцій та всебічних підходів до проблеми аналізу і збереження мистецьких цінностей, складовою частиною яких є художні вироби з порцеляни, визначення їхнього місця у контексті соціокультурного поступу України у ХХ столітті і впливу цих процесів на формування національної самосвідомості. Особливого значення мистецтво порцеляни набуває як явище, що базується на художньо-естетичних і світоглядних традиціях, втілених у художніх формах. З огляду на стан руйнації вітчизняної фарфоро-фаянсової галузі порцелянові вироби провідного її підприємства – Київського експериментального кераміко-художнього заводу потребують аналізу та висвітлення їх впливу на національну самобутність української культури. Методологія дослідження полягає в застосуванні принципів наукової достовірності, а також використанні соціокультурного і мистецтвознавчого підходів. Вжито в дослідженні і сукупність наукових методів, зокрема: аксіологічний, онтологічний (буттєвий), когнітивний, системно історичний, компаративний (історико-порівняльний), культурологічний, крос-культурний, типологічний, іконологічно-іконографічний, мистецтвознавчого аналізу. Крім того, були задіяні загальнонаукові методи дослідження – теоретичні, емпіричні й емпірико-теоретичні. Наукова новизна. У науковій розвідці застосовано комплексне дослідження унікальних мистецьких зразків із порцеляни, створених на базі Київського експериментального кераміко-художнього заводу (КЕКХЗ) та висвітлено стан вивчення окремих аспектів впливу цих художніх виробів на мистецьку культуру України після припинення функціонування виробництва. Висновки. Отримані результати дозволяють засвідчити, що: вперше комплексно досліджено феномен вітчизняної порцеляни як каталізатора інноваційних перетворень у сучасному суспільстві; виявлено, що сферою реалізації культуротворчого потенціалу української порцеляни є приватні та державні колекції, в яких художні твори ілюструють історичний та культурний вітчизняний досвід; з’ясовано, що виставкова діяльність музеїв та галерей сприяє інтелектуальному та естетичному вихованню, формує національну ідентичність особистості, підсилює прояви самобутнього творення та оновлення національної традиції; наукова розробка цієї проблематики стала базисом для можливості подальшого поширення такого інноваційного імпульсу та визначення сутності впливу творчих досягнень порцелянової галузі, і, зокрема КЕКХЗ, на загальну художню культуру України початку ХХІ століття; з’ясовано, що на антикварному ринку існує підвищений попит на продукцію підприємства і хвиля дослідницького та колекціонерського інтересу до цього явища зумовлює моду на український фарфор, спонукаючи мистецтвознавців ґрунтовно досліджувати наявні зразки української художньої порцеляни, зокрема і київської, та ретельно відновлювати творчі біографії художників.