Мистецька практика технічних компонентів монологічного мовлення акторів

Abstract

Мета роботи – дослідити особливості словесних засобів виразності актора в моноспектаклях. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні сукупності наукових методів, зокрема системного, аналізу, синтезу, а також мистецтвознавчого підходу, що дало змогу отримати об’єктивні результати. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні теоретичного аналізу монологічних вистав, поставлених на українській сцені, з акцентуванням на техніці мовленнєвої виразності та її мистецькій майстерності у виконанні акторів. Висновки. Виділено різноманітні елементи театральної вистави. Узагальнено теоретичні дослідження щодо ролі моножанру в сценічному мистецтві, основного засобу самовираження мономарту, тріади цієї форми театральної дії: тексту, режисера, актора. Проаналізовано та класифіковано наративні моделі моноспектаклів: традиційна розповідь персонажа, літературна інтерпретація, виступ у виставі, актор як друге «Я» героя, п’єса емоція, п’єса-зняття, п’єса-пам’ять. Визначено основні структурні параметри сценічної поведінки актора в сольній виставі в складному співвідношенні ролей, автора й персонажа, міри акторської творчості, перевтілення в образ – включення пластичності, психофізичного стану актора, цілеспрямованої вольової дії, засвоєння різноманітних форм сценічного простору. На основі аналізу досліджень науковців-театрознавців з’ясовано окремі аспекти історичного розвитку сольних вистав, процесу їх становлення та популярності в сучасному театральному мистецтві.