Експлікація поняття "вербальні засоби акторської виразності" в категоріальному мистецтвознавчому дискурсі

Abstract

Мета статті – надати концептуальне осмислення та розробити авторське визначення поняття «вербальні засоби акторської виразності». Методологія дослідження. Застосовано метод елементарно-теоретичного аналізу, за допомогою якого виявлено основні закономірності та принципи функціонування чинних у науковому вимірі термінів і нового поняття «вербальні засоби акторської виразності»; метод узагальнення, який як метод наукового пізнання посприяв окресленню загальних властивостей та ознак термінотворення; системний метод, типологічний і метод функціонального аналізу, завдяки яким вербальні засоби акторської виразності розглянуто як унікальний комплекс у контексті створення образу сценічного персонажа. Наукова новизна. Експліковано поняття «вербальні засоби акторської виразності» шляхом прояснення його меж відносно таких понять, як «мовні засоби виразності» та «сценічне мовлення», які зазвичай використовують у синонімічному вербальним засобам акторської виразності значенні в процесі опису мовленнєвих особливостей персонажа; проаналізовано специфіку основних вербальних засобів акторської виразності; досліджено вплив вербальних засобів акторської виразності на реалізацію художньо-змістової функції сценічного твору. Висновки. У ході дослідження виявлено, що поняття «вербальні засоби акторської виразності» не є тотожним поняттю «сценічне мовлення», оскільки виразність сценічного мовлення забезпечується використанням вербальних і невербальних засобів виразності. Вербальна виразність як частина сценічного мовлення є однією з найважливіших якостей професійної акторської діяльності, що сприяє успішній репрезентації інтенцій персонажа та вдалому розкриттю його образу. Запропоновано акторське визначення поняття «вербальні засоби акторської виразності» як «важливі компоненти змістової цілісності системи створення образу персонажа, які характеризуються єдністю художнього змісту (фізико-акустичного, конкретно-чуттєвого плану звучання сценічного слова та стану й переживання персонажа) та які використовує актор з метою виявлення і матеріалізації художньо-естетичних цінностей сценічного твору». З’ясовано, що зазвичай функції вербальних засобів акторської виразності розглядають досить обмежено (як безпосередню передачу суті інформації, змісту та значення тексту), що пояснюється їх автоматичною екстраполяцією з теорії комунікації. Констатовано, що висока мовна компетенція авторів літературного першоджерела сценічного твору (письменників, драматургів) зумовлює активну участь вербальних засобів у процесі продукування емоційної мови персонажа, тоді як доповненням для вираження його думок і почуттів виступають невербальні засоби, що традиційно активно використовують у процесі комунікації і які зазвичай забезпечують основне сенсове навантаження. Особливість вербальних засобів акторської виразності полягає в тому, що вони здатні викликати художньо-естетичні переживання, пробуджувати творчу уяву глядача, виконуючи художньо-змістову функцію. Актор досягає емоційного впливу на глядача в контексті специфіки вербальних засобів виразності завдяки інтонації та її структурним елементам: ритмові, мелодиці, темпу, тембру, логічним і фразовим наголосам.