«Домашні співаники» С. Монюшка та духовно-етичні аспекти культури бідермаєру

Abstract

Мета статті – виявлення жанрово-стильової специфіки циклу С. Монюшка «Домашні співаники» в контексті духовно-стильових настанов мистецтва бідермаєру, зокрема й у його польській «моделі». Методологія дослідження спирається на загальнонаукові та спеціальні методи, серед яких суттєвими є інтонаційностилістичний, історико-культурологічний, жанрово-стильовий у їх комплексному застосуванні. Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній уперше узагальнено жанрово-стильову специфіку циклу «Домашні співаники» С. Монюшка в контексті типологічних ознак бідермаєру та його польської «іпостасі». Висновки. Творчість С. Монюшка – важлива складова польської музичної культури середини XIX століття, що розвивалася на перетині типологічних ознак романтизму та бідермаєру. Специфіка останнього, представлена практично в усіх європейських культурах названого періоду, зокрема й у польській, орієнтована на відродження духовних патріархальних настанов людського буття, на відтворення «побуту, пронизаного релігійністю». У художньомузичній сфері типологія бідермаєру апелює до типового та загальнозначущого, до різноманітних форм аматорського музикування або до їх стилізації. У межах польської культури його настанови вступають у взаємодію з ознаками польського шляхетства та сарматизму, а також з традиціями національної пісеннотанцювальної культури. Масштабний цикл «Домашні співаники» С. Монюшка створений на основі кращих зразків польської (А. Міцкевич, С. Вітвицький, Я. Чечот, Л. Кондратович та ін.), а також європейської поезії різних епох (Й. Гете, Г. Гейне, В. Гюго, В. Скотт, Дж. Байрон, В. Шекспір). Він охоплює близько трьохсот пісень та орієнтований на художні запити сімейного кола або салонного зібрання, має духовно-просвітницьке значення, відтворюючи польський «образ світу» та його етичні цінності.