Режисура балетних постановок в сценічному та екранному просторі

Abstract

Мета статті полягає в окресленні проблем режисерської майстерності в адаптації найвідоміших балетних постановок в екранній площині та визначенні наукових орієнтирів, що сприятимуть комплексному вивченню та аналізу феномену режисури балету в аудіовізуальному просторі. Методологія дослідження. В опрацюванні теми застосовано міждисциплінарний підхід, що базується на використанні низки загальнонаукових методів, зокрема: система теоретичних методів (індукція, дедукція, ототожнення, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез), що дала можливість опрацювати історико-фактологічну базу реалізації балетних постановок на сцені й екрані. Методи систематизації та узагальнення стали в нагоді задля аргументації самобутності режисури балету в контексті екранних мистецтв. Типологічний метод дав можливість розглянути спільні художні принципи у творчих пошуках майстрів екранного та сценічного мистецтва. Крім того, застосовано аналітичний і системний методи у своїй єдності, що необхідно для вивчення мистецтвознавчого аспекту проблеми. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні режисури як універсального й багатовекторного виду художньо-естетичної і творчо-виробничої діяльності; в уточненні взаємовпливу та взаємозбагачення сценічного й екранного мистецтв у використанні та розвитку режисерських постановчих засобів; у визначенні специфіки творчості режисера в процесі екранної адаптації творів балетного мистецтва в кінематографічних і телевізійних постановках, що вперше постало предметом спеціального дослідження; у виявленні оригінальних принципів побудови екранних творів, базованих на відомих балетних постановках. Висновки. Доведено, що екранна режисерська творчість сприяє популяризації як постановок балетного мистецтва, так і творчості балетмейстерів, балетних виконавців, спростовує часом безапеляційні судження практиків і теоретиків кіно й телебачення про загрозу втручання сценічної культури в екранний простір як руйнівного чинника.