Abstract:
Метою роботи є аналіз системних характеристик історичної ідентичності як наукової категорії та
осмислення її змістового ядра на підставі соціокультурної парадигми, що домінує в конкретний історичний
період. Методи дослідження ґрунтуються на фундаментальних принципах історико-культурологічного аналізу.
Концептуальним методологічним стрижнем дослідження є системний аналіз ідентичності як складної ієрархічної
системи, що саморозвивається в хронотопі. Наукова новизна полягає в концептуалізації феномену історичної
ідентичності з позицій його темпоральності в контексті прискорення ідентифікаційних процесів. Розкрито
інваріантну та варіативну природу феномену. Висновки. На основі меморіальної парадигми про безперервність
історії в її кореляції із часом показано, що історична ідентичність є соціокультурним конструктом, ключовим
механізмом формування якого є дихотомія «пам’ять – забуття». Маніпулювання колективною пам’яттю є однією
зі стратегій політики ідентифікації
Description:
The aim of the work is to analyse the systemic characteristics of historical identity as a scientific category and to
comprehend its substantive core on the basis of the paradigm that dominates in a particular historical period. The research
methodology is based on the fundamental principles of historical and cultural studies analysis. The conceptual
methodological core of the research is the system analysis of identity as a complex hierarchical system, self-developing
in the chronotype. The scientific novelty lies in the conceptualisation of the phenomenon of historical identity from the
standpoint of its temporality in the context of the acceleration of identification processes. The invariant and variable
nature of the phenomenon has been revealed. Conclusions. Based on the memorial paradigm of the continuity of history
in its correlation with time, it has been shown that historical identity is a sociology-cultural construct, the key mechanism
for the formation of which is the dichotomy of «memory-oblivion».
