Балет як сенс особистісної свободи у креативних візіях сучасних режисерів

Abstract

Мета статті – цілісний аналіз та визначення специфіки режисерських прийомів у зображенні формування засобами балету вільної мистецької особистості та окреслення наукових векторів, які сприятимуть різнобічному вивченню феномену режисури балету на сцені й екрані. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, ґрунтований на використанні таких загальнонаукових методів, як: індукція, дедукція, ототожнення, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез, що сприяло опрацюванню широкої фактологічної бази екранного прочитання балетної творчості через формування особистісної свободи виконавця. Аргументацію унікальності режисури балету в контексті екранного мистецтва було забезпечено шляхом використання методів систематизації та узагальнення. Типологічний метод дав змогу розглянути спільні художні принципи у творчих пошуках майстрів екранного та сценічного мистецтва. Аналітичний і системний методи у своїй єдності стали в пригоді для вивчення мистецтвознавчого аспекту проблеми. Наукова новизна. Систематизація та розширення наукових уявлень про місце й роль екранної та сценічної режисури в системі гуманітарного знання на сучасному етапі розвитку суспільства. Визначення режисури як універсального різновиду художньо-естетичної, морально-етичної і виховної діяльності; в уточненні взаємовпливу та взаємозбагачення театрального й аудіовізуального мистецтв у розвитку режисерських прийомів. Висновки. Обґрунтовано, що творчість кінорежисерів розвиває і розширює знання про балетне мистецтво, дає поштовх для розвитку творчості балетмейстерів, балетних виконавців у сценічній площині, зокрема в продукуванні мюзиклів.