Мистецький феномен Ігоря Іващенка:новий вимір осмислення

Abstract

Метою статті є вивчення творчості видатного українського диригента, композитора Ігоря Єфремовича Іващенка (1931–2014), пов’язаної з роботою в Державному ансамблі танцю Української РСР. Методологія дослідження містить історичний, аналітичний, біографічний методи, які надають можливість з’ясувати масштаби творчої особистості митця. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній уперше в координатах мистецтвознавчого дискурсу оприлюднено маловідомі сторінки з біографії майстра, встановлено його світоглядні інтенції, проаналізовано й узагальнено мистецькі досягнення І. Іващенка у світлі діяльності Державного ансамблю танцю Української РСР (1955–1980). Висновки. 1. Творчість І. Іващенка найяскравіше розкрилася в площині танцювальної музики, де композиторові вдалося розширити стильову палітру, передати оригінальну авторську естетику вже відомим народним пісенним та інструментальним творам. 2. І. Іващенко довів роботу малого симфонічного оркестру Ансамблю танцю УРСР до художньої досконалості, вершин академізму. 3. У творчому тандемі І. Іващенка та П. Вірського створено неперевершені зразки музично-хореографічних вистав, побудованих на українському національно-культурному ґрунті.