Переосмислення ролі культурної спадщини в післявоєнній туристично-рекреаційній діяльності

Abstract

Метою роботи є розгляд роботи культурних інституцій зі збереження історико-культурної спадщини у військовий час та переосмислення підходів до презентації традиційної та новітньої культурної спадщини в напрямах постконфліктного туризму. Методологічна основа дослідження визначається поліваріантністю інтерпретацій культурної спадщини та пошуком нових підходів до використання історико-культурної спадщини в післявоєнній туристично-рекреаційній діяльності. Комплексний аналіз, що поєднує в собі сукупність методів дослідження, а саме: системний метод, метод культурного моделювання, порівняльний метод, дає змогу розглядати об’єкти новітньої історико-культурної спадщини як чинник відродження туристичної індустрії регіонів України. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні можливостей туристичної сфери у використанні традиційного культурного надбання та створеної в умовах військових дій новітньої історикокультурної спадщини в туристично-рекреаційній діяльності повоєнного часу, зокрема таких її напрямів, як розвиток воєнного туризму, міського туризму, пізнавального туризму; розробка проєктів маршрутів пам’яті; наповнення вітчизняного туристичного продукту позитивними брендами незламності українців. Висновки. Розвиток потенціалу матеріальної і нематеріальної культурної спадщини України в повоєнний час вимагає творчих підходів до збереження та популяризації традиційного і новітнього культурного надбання та ефективного використання об’єктів культурної спадщини в туристичній галузі для презентації повного спектру туристично-рекреаційних ресурсів України.