Вища художня освіта на цивілізаційному перехресті: творчо-особистісні та суспільні потреби

Abstract

Мета статті ‒ розглянути актуальні питання національної вищої художньої освіти у контексті забезпечення творчо-особистісних та суспільних потреб. Методи дослідження. Для досягнення мети були використані загальнонаукові (аналізу і синтезу, узагальнення та ін.) та спеціальні методи дослідження. Системно-аналітичний метод дав змогу визначити особливості художньої освіти, аксіологічний ‒ виявити ціннісні пріоритети художньої освіти з урахуванням потреб суспільства і митця. Метод теоретичного узагальнення використано для встановлення специфіки функціонування мистецької освіти в сучасних умовах. Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному осмисленні сучасних процесів у художній освіті з урахуванням її особистісно-креативного та суспільного потенціалів. Висновки. Загалом організація вищої освіти в Україні забезпечує комплексний підхід до підготовки фахівця-митця. Рівень вищої художньої освіти значною мірою відображає стан національної освіти в цілому, спроможність студентів виступати виробниками матеріальних і духовних цінностей, що характеризує їх як духовний потенціал України. Для вирішення питання відповідності художньо-мистецької освіти сучасним цивілізаційним викликам варто системно модернізувати її структуру з урахуванням набутого вітчизняного освітнього досвіду. Традиційна мистецька освіта повинна бути спрямована на виховання не тільки виробника матеріальних цінностей, а й фахівця, здатного передати свій досвід новому поколінню, власним прикладом сприяти поширенню серед суспільства духовних цінностей, інтересу до мистецької діяльності. З іншого боку, художня освіта повинна надавати можливість митцю реалізовувати свої творчі та професійні потреби, які, у свою чергу, повинні співпадати з цілями розвитку та потребами суспільства.