Abstract:
Метою статті є аналіз поглядів щодо співвідношення знака і символу у сучасних лінгвістичних і культурологічних дослідженнях та формулювання теоретичного висновку задля уникнення різночитань у наукових працях. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні міждисциплінарного підходу до вивчення центральних понять семіотики, мовознавства та культурології. Крім загальнонаукових методів аналізу й синтезу, використано культурно-генетичний метод, лінгвістичні методи: описовий, зіставний, функціонального та концептуально-ідеографічного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше виявлено
причини відмінного трактування співвідношення знака і символу у традиційній семіотиці, сучасному мовознавстві та культурології, а також сформульовано рекомендації щодо їх визначення. Висновки. Доведено, що протиставлення знака і символу в сучасній гуманітарній науці ґрунтується на трактуванні особливої знаковості символу, яка відрізняє його від решти класифікованих Ч. Пірсом знаків у традиційній семіотиці. Генетично символ є знаком, який розвинув особливі надзнакові антропогенні властивості, протиставивши себе іншим знакам, що, однак,
не знімає повністю його знакових властивостей і функцій.
Description:
The purpose of the article is to analyze the views on the relation between sign and symbol in modern linguistics and cultural studies and to formulate a theoretical conclusion in order to avoid misunderstandings in scientific works. The methodology is based on the application of an interdisciplinary approach to the study of the central concepts of semiotics, linguistics, and cultural studies. In addition to general scientific methods of analysis and synthesis, a cultural-genetic method was used, as well as such linguistic methods as descriptive, comparative, methods of functional and conceptual-ideographic analysis. The scientific novelty of the study is that it first revealed the cause of differences in the interpretation of the relation between sign and symbol in traditional semiotics, modern linguistic and cultural studies, and formulated recommendations for their definition. Conclusions. It is proved that the opposition of sign and symbol in modern humanities is based on the special symbolism of the symbol, which distinguishes it from the other signs, classified by Ch. Pierce in traditional semiotics. Genetically, a symbol is a sign that has developed particular anthropogenic trait distinctions, contrasting with other signs, which nevertheless does not completely remove its sign properties and functions.
