ТРАНСГРЕСІЯ ХУДОЖНІХ ФОРМ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПЛАСТИЧНОМУ ТЕАТРІ

Abstract

Мета статті – виявити специфіку феномену трансгресивного мистецтва в українському пластичному театрі ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано феноменологічний метод (для виявлення та осмислення сенсового рівня феномену трансгресивного мистецтва в сучасному українському пластичному театрі); методи мистецтвознавчого, образно-стилістичного та художньо-композиційного аналізу (для теоретичного обґрунтування тенденцій театру пластичного мистецтва, визначення специфіки режисерсько-постановочної діяльності О. Бельського, виявлення компонентів сценічного образу пластичних вистав та аналізу їх ритмічної структури) та ін. Наукова новизна. Екстрапольовано філософський концепт трансгресії на галузь пластичної режисури; розглянуто проблематику трансгресії художніх форм у сучасному вітчизняному пластичному театрі на прикладі постановок Криворізького театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху»; виявлено що театр пластичних мистецтв – одна з трансгресивних практик сучасного мистецтва, що характеризується домінуванням стратегій, виражених в трансформуванні образного ладу тілесності. Висновки. Дослідження стилістичних характеристик українського пластичного театру виявило активізацію експериментального пошуку нових шляхів і форм вираження, фокусування уваги постановників на переході процесу сенсо- і формотворення на новий рівень осмислення буття. Постановки театру пластичних мистецтв – це завжди закодовані повідомлення, що вимагають в процесі розкодування напруження думки та почуття, оскільки побачити та осмислити пошук режисерами нового «виміру світу» не завжди просто для глядача. Трансгресія символізує прагнення сучасного пластичного театру відійти від класичних установок на абсолютну трансцендентальність, подолати межі свідомості та віднайти можливості нових позицій стосовно тілесності. Позиція режисера пластичного театру, на нашу думку, спрямована передусім на переосмислення певного поняття або образу, зафіксованого в театральній практиці, в контексті пошуку інноваційних шляхів та прийомів пластичної режисури, що адекватні сучасному відчуттю світобуття.