Фортепіанні відео-втілення поставангарду на прикладі творчості Л.Грабовського, В.Сильвестрова та їх зарубіжних сучасників у практиці естрадно-філармонічного подання

Abstract

Метою роботи є прослідковування ролі фортепіанних засобів вираження у музиці вказаного часового обсягу поставангарду на матеріалі відповідних творів українських і зарубіжних композиторів і їх виконавських вирішень. Методологічний базис зумовлений спиранням на культурологічні виміри історії та на інтонаційну концепцію музики асаф’євської традиції, в якій виділений стильовий компаратив епохальних проявів розвитку підходу Г. Адлера і його спадкоємців у сучасному культурознавстві і наукових розвідках з питань мистецтва. Наукова новизна дослідження полягає у виділенні відео-потенціалу в авангардному фортепіанно-клавірному символізмі, що надає фортепіанній літературі можливостей театралізованого втілення в сьогоденні, відзначеного потребами артистичної комплексності подання авторських композицій. Висновки. Аналіз конкретних творів українських майстрів і їх сучасників за добою поставангарду кінця ХХ – початку ХХІ століття, композицій В. Сильвестрова, О. Козаренка, Е. Денисова, ін., демонструє: по-перше, зосередження на клавіризованих можливостях фортепіанного вираження, які можуть поєднуватися і з оркестрально-фортепіанними ефектами, а, по-друге, самим задумом твору з певними сценічними ознаками появи виконавців чи програмними посилами появу зорових вражень, що мають тенденцію реалізовуватися у сучасних умовах театралізованого філармонічного виконання. Узагальнення щодо специфіки поставангарду у слов’янській музиці із «стертими» границями між авангардом і поставангардом апробується практикою виконання, в якому скромно подавана відеалізація інструментальної гри у 1970-ті густо насичується відеозасобами сучасних артистичних подань.