Abstract:
Существуют две совершенно противоположные точки зрения на живопись последнего пятидесятилетия. Одни утверждают, что главнейшей заслугой новой живописи является то, что она решительно порвала с вековыми традициями старой живописи и открыла этому искусству пути и возможности, дотоле ему неизвестные. Другие, наоборот, стараются доказать, что новая живопись является родным и законным детищем старой; что то, что в ней кажется разрушительным и революционным, по отношению к старой живописи, есть только иные формы выражения, характерные для стиля современности, непонятные лишь для художественно мало развитых обывателей, тогда как сущность ее глубоко традиционна, и новая живопись, т. е. живопись начиная с импрессионистов, такой же естественный этап в эволюционном развитии этого искусства, каким был классицизм начала прошлого века, романтизм и др. направления.
Description:
Існують дві абсолютно протилежні точки зору на живопис останнього п'ятдесятиріччя. Одні стверджують, що найголовнішою заслугою нового живопису є те, що вона рішуче порвала з віковими традиціями стародавнього живопису і відкрила цьому мистецтву шляхи і можливості, доти йому невідомі. Інші, навпаки, намагаються довести, що нова живопис є рідною і законним дітищем старої; що то, що в ній здається руйнівним і революційним, по відношенню до старого живопису, є тільки інші форми вираження, характерні для стилю сучасності, незрозумілі лише для художньо мало розвинених обивателів, тоді як сутність її глибоко традиційна, і новий живопис, тобто живопис починаючи з імпресіоністів, такий же природний етап в еволюційному розвитку цього мистецтва, яким був класицизм початку минулого століття, романтизм й ін. напрямки.
