ОСОБЛИВОСТІ ПРОГРАМНОГО СИМФОНІЗМУ 1990-х РОКІВ У СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ НА ПРИКЛАДІ «П’ЯТИ СТИХІЙ» (“WU XING”, “LES CINQ ÉLÉMENTS”) ДЛЯ СИМФОНІЧНОГО ОРКЕСТРУ ЦИГАНА ЧЕНЯ

Abstract

Мета роботи. Стаття має на меті виведення системних рис програмного симфонізму, як методу художнього мислення та національних особливостей китайської симфонічної музики для європейського оркестру. Методологія дослідження полягає у використанні цілісного, системного, порівняльного та історичного методів музикознавчого аналізу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що автор вперше впроваджує до вітчизняного наукового обігу твір, що належить до царини китайського програмного симфонізму та визначає ступінь трансформації національної традиції та новаторства музичного стилю Цигана Ченя. Висновки. «П’ять стихій» Цигана Ченя - це яскравий зразок китайського програмного симфонізму 1990-х років, виявами якого стають циклічність, методи розробки і поліфонічний тип розвитку у достатньо невеликому форматі, звукозображальність і характерні підходи в оркеструванні, звернення до тембрів китайських народних інструментів флейти і ерху, поемність, концертність, стильові алюзії до епохи бароко через звернення до риторичних фігур як носіїв підвищеного емоційного впливу музики на слухача, вільне використання сучасних композиторських технік і розмиття поняття «тональність» і «теорія функцій» у звичній класично-романтичній системі.