Короткий опис(реферат):
Мета роботи – окреслити дискурсивні виміри сучасних візуальних досліджень у контексті методології міждисциплінарності. Методологія. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, формалізація. Дискурсивною основою міждисциплінарності виступає теоретико-культурологічний підхід, який встановлює глибинні зв’язки між різними предметними областями, в яких вивчаються окремі
аспекти проблеми. Наукова новизна. Встановлено, що сьогодні візуальна культура й відповідний дискурс детермінують увесь арсенал культурних артефактів та сценаріїв, виступають ознакою ступеню онтологізації людини в культурі та змін її ідентичності, набуваючи функцій маркерів виникнення нових форм текстуальності. Дискурсивні виміри візуальної культури виступають як стратегеми її розвитку. Висновки. Постсучасність зазнає тотальних змін текстуальності, у зв᾿язку з чим виникає проблема систематизації дискурсивних досліджень візуальної культури у
міждисциплінарних контекстах. У зв’язку з ціннісними зрушеннями в культурі, що впливають на зміну режимів бачення утворюються її дискурсивні виміри (культурно-травматичний, тілесності, ідентичності, етнорегіональний та ін.), що визначають перспективи її розвитку. Перспективним завданням є встановлення спільних закономірностей провідних дискурсів у зміні текстуальності в напрямі архаїзації як первинного рівня репрезентативності.
Суть розробки, основні результати:
Purpose of the article is to outline the discursive dimensions of modern visual research in the context of interdisciplinary methodology. Methodology. The general scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, generalization, formalization. The discursive basis of interdisciplinarity is the cultural-theoretical approach, which establishes deep relationships between different subject areas, in which specific aspects of the problem are studied. Scientific novelty. It has been defined that visual culture and corresponding discourse determine a whole range of cultural artifacts and scenarios, serve as a sign of the degree of human ontology in culture and its identity changes, becoming markers of the emergence of new textuality forms. Discursive dimensions of visual culture act as strategies for its development. Conclusions. Post-present undergoes total changes in textuality, due to which the problem of systematization of discursive research of visual
culture in interdisciplinary contexts arises. In connection with changes of values in the culture, which affect the changing of modes of vision, its discursive dimensions are formed (cultural-traumatic, physicality, identity, ethnic-regional), which determine the prospects for its development. A promising task is to establish common patterns of leading discourses in changing the textuality in the direction of archaism as the primary level of representativeness.