КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ У СУЧАСНОМУ ДИЗАЙНІ КОСТЮМА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Abstract

Мета статті – розкрити зміст основних принципів і методів прогнозування у дизайні в аспекті їх зв’язку з загальнонауковими принципами і методами прогнозування, основними концептуальними моделями динаміки моди та сучасною прогностично-дизайнерською практикою. Методологія наукового пошуку ґрунтується на принципах системного підходу, порівняльно-історичному та аналітичному методах. Наукова новизна публікації полягає уконкретизації теоретико-методологічного обґрунтування зв’язку основних принципів і методів прогнозування у дизайні з концептуальними моделями модної динаміки та висвітленні особливостей їх застосування на прикладі досвіду провідних тренд-бюро і тренд-сеттерів. Висновки. Аналіз теорії і практики прогнозування модних тенденцій засвідчує зумовленість принципів і методів прогностичної діяльності концептуальними моделями динаміки моди, передусім, циклічною, загальнонауковим досвідом прогностики та особливостями об’єкта прогнозування – складноорганізованої системи моди, що охоплює іманентну еволюцію форм костюма, соціокультурні зміни, соціопсихологічні установки, ціннісні орієнтації, очікування споживачів, діяльність дизайнерів тощо. У теоретико-методологічному, гносеологічному аспекті, розгляд принципів і методів прогнозування слугує єднальною ланкою між так званими «гранд-теоріями» модної динаміки та прикладними предметними дослідженнями. Відображена у циклічній моделі динаміки моди закономірність, повторюваність, зворотність її змін, супроводжуваних дією випадкових чинників, зумовлює застосування у прогнозуванні як інтуїтивних, так і формалізованих методів дослідження (екстраполяції, методу експертних оцінок, моделювання тощо), які на предметно-цільовому і структурному рівнях поєднують низку загальнонаукових і галузевих, родових і видових ознак. Одним із шляхів підвищення точності та ефективності прогнозу є звернення до кількох методів на різних етапах прогностичного дослідження.