ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА ЯК ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ СПІЛЬНОСТІ

Abstract

Мета роботи – дослідити феномен українського козацтва під кутом зору однієї з підсистем розвитку цивілізації – культурної – та критеріїв її рецепції. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного, компаративного та аксіологічного методів, а також у використанні історико-культурного та системного підходів теоретичної культурології у вивченні функціонування етнокультурних цінностей. Наукова новизна виявляється в аналізі чинників, що вплинули на формування козацької духовності й, зокрема, світоглядно-ментальної парадигмальності феномену козацтва в рамках української етнічної культури XVII–XVIII ст. Висновки. У результаті дослідження встановлено, що через синтези етнокультурних традицій і барокових інновацій, через світоглядно-релігійні, ментально-психологічні та духовно-естетичні взаємозв’язки козацька духовність трансформується в самосвідомості духовної культури у нову культурну парадигму, засновану на синкретичному поєднанні релігії та естетики. У статті зазначається, що українське козацтво в історії України залишило слід на лише як потужна військова, велика політична та значна суспільна сила, але надзвичайно цінним є його внесок у релігійну ідентифікацію української нації та у барокове оформлення духовної культури XVII–XVIII ст., світоглядні, релігійні та естетичні засади якої неможливо відокремити від української етнічної історії.