ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТАНЦЮ В НІМЕЦЬКИХ ТРАКТАТАХ ПОЧАТКУ ХVІІІ ст.

Abstract

Мета статті. Дослідити вплив трактатів Й. Паша «Beschreibung Wahrer Tanz-Kunst» (1707 р.) та Г. Тауберта «Rechtschaffener Tantzmeister, oder Gründliche Erklärung der fratzösischen TantzKunst» (1717 р.) на формування теоретичних основ навчання танцю на початку ХVІІІ ст. у Німеччині. Методологію дослідження складають принципи об’єктивності, історизму, багатофакторності, системності, комплексності та плюралізму; а для досягнення мети використано методи: проблемно хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, описовий, логіко-аналітичний. Наукова новизна. У контексті мистецтвознавчого дослідження формування теоретичних основ навчання танцю у Німеччині на початку ХVІІІ ст., розглянуто та проаналізовано раритетні джерела європейських танцмейстерів – трактати Й. Паша, Г. Тауберта, С. Беера та Дж. Уівера; визначено уявлення тогочасних хореографів про теорію танцю та проаналізовано естетичні, теоретичні й практичні основи навчання бальним, соціальним та театральним танцям; розглянуто категорії Ausserliche Sitten-Lehre або видимої етики, а також обґрунтовано відмінності теорії від практики та їхній взаємозв’язок; виявлено, що теорія поетичного танцю пов’язана з практичними питаннями можливостей і здібностей танцюриста, поєднанням кроків, каденцій, фігур тощо. Висновки. Унаслідок проведеного мистецтвознавчого аналізу німецьких раритетних джерел 1700–1720-х рр., визначено, що теорію танцю, засновану на естетиці, було сформовано та розроблено танцмейстером Г. Таубертом (1717 р.), який на основі узагальнення та осмислення концепцій та деяких аспектів викладених Й. Пашем, С. Беером та Дж. Уівером, запропонував послідовну теорію танцю, дослідивши тенденції розвитку та естетичні цінності танцювального мистецтва в контексті домінування в Європі на початку ХVІІІ ст. французької хореографії.