Стилістика символізму в модифікації фортепіанних жанрів прелюдії та етюду в ХІХ - початку ХХ століть

Abstract

Дисертація присвячена вивченню стилістичної вираженості жанрових типологій прелюдії та етюду у творчості видатних композиторів Ф. Шопена, О. Скрябіна, К. Дебюссі, що представляють стилістику романтизму-передсимволізму і класику символістської методології. Висувається концепція жанрової семантики етюду як символізування в художній цілісності композиції аспектів виразу Майстерності; і ця семантика визначає смисл інструктивних етюдів, які не менш репрезентативні в заяві художньої готовності артиста і утворюють самостійний пласт творчості в епоху раннього романтизму, зберігаючи свою значущість аж до сьогодення. Жанр прелюдії складає споріднену типологічну якість до етюду, що багато в чому генетично обумовлює прояв музичного етюду. У дисертації проаналізовано твори названих авторів у світлі прийнятої методики акцентуації символістських орієнтирів творчості Ф. Шопена, виходячи з позицій праць З. Лісси. Відмічено, що геній Ф. Шопена опирався “відгородженню від символіки інструктивності” в його фортепіанних Етюдах, які він дистанціює в кількісних критеріях від своїх Прелюдій. Останні, за Й. Хоміньським, є “малими етюдами”, але, на відміну від своїх “укрупнених подібностей”, на відміну від Етюдів, є більш носіями риторичної традиції ДТК Й.С. Баха. Етюди та Прелюдії О. Скрябіна, ор. 8 та ор. 11, що успадкували безпосередньо досвід Ф. Шопена, виявили деякі принципово нові показники трактування цих жанрів, що обумовлені свідомою установкою на символістський образ думки. І ці прийняті їм корекції спадщини Ф. Шопена тим більш послідовно виявилися в ор. 67, 74 і ін. Прелюдії О. Скрябіна пізніх опусів створюють виходи на нові рубежі жанрових якостей композиції, також в них знаходимо “позаскрябінівську” стилістику як символ нової інструктивності - в розумових акціях музикантів в цілому. Прелюдії та Етюди К. Дебюссі, узагальнюючи досвід імпресіоністсько-символістської творчості композитора, демонструють, у паралель до О. Скрябіна, певні форми зближення названих жанрів, при цьому з видимим підкресленням іманентно-музичної смислової наповненості музики. Символістський принцип мислення - в заперечення силового втручання в світ природи і людської психіки, - створив основу особливого роду “позамеханічної революції” фортепіанної стилістики, що мала величезні наслідки для піаністичного світу ХХ століття і сучасності.