Богородична гимнографія у вимірах духовної культури України XI–XVII століть

Сиротинська, Наталія Ігорівна

dc.contributor.author	Сиротинська, Наталія Ігорівна
dc.date.accessioned	2020-10-16T10:41:17Z
dc.date.available	2020-10-16T10:41:17Z
dc.date.issued	2017
dc.identifier.citation	Сиротинська Н. І. Богородична гимнографія у вимірах духовної культури України XI–XVII століть : дис. на здоб. наук. ступеня д-ра мистецтвознавства : 26.00.01 «Теорія та історія культури» / Н. І. Сиротинська ; ЛНМА ім. М.В. Лисенка. НАКККіМ. – Київ. 2017. – 450 с.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/2218
dc.description	The thesis investigates the ways of forming and developing the Theotokion as a phenomenon of the spiritual culture of Ukraine. In the context of the humanitarian interdisciplinary discourse, the principles of integrating the Theotokion into the Ukrainian cultural space of the 11th–17th centuries are considered, in particular, in the liturgical books, the noteline Heirmologions and the monuments of the ancient Ukrainian literature. In this context, the Theotokion is noted not only as a key to understanding the national culture content, but also as a symbol of the epochs continuity and the full partnership in the European cultural area. At the present stage, the scientific interest in the little-known pages of the Ukrainian spiritual music is expressed in the numerous musicological, and more widely in national culturological studies. However, the Theotokion, whose presence can be traced through the centuries in transferring the spiritual experience of many generations, and has not become the subject of the systematic interdisciplinary researches in Ukraine yet, the theoretical level of the mentioned issue in art is not developed either. That happens, primarily, due to a lack of understanding the role of the verbal component of sacred texts, guiding to the various strategies of studying, that is, the determination of the characteristic features of the style and its semantic and symbolic content, the verbal communication expressiveness, based on the rhetorical principles of the musical poetics as the system of stylistic and linguistic means that determine the work content and form. The Theotokion genre variation became the fundamental foundation in the formation of a new imagery spectrum in the young Christian state of Kievan Rus’. That is confirmed by the structure peculiarities of the ancient Rus’ liturgical collections, where the sacred texts were in the special services, the additional chapters, were distinguished due to the improper fixation of melody. The further expressive inspiration of the Theotokian themes within the Baroque literary works, as well as in the noteline Heirmologions are also noted, and that ensured the accurate reading of the melody and, accordingly, the deeper studying of the material. That greatly expanded our knowledge and understanding of the possibilities for interpreting the liturgical material within the musicological researches, and provided the guidance to the other artistic branches closed to the medieval science. Based on studying and analyzing the historical, cultural and material sources, it was discovered that in Ukraine, there was a reinterpretation of the inherited Greek-Byzantine liturgical forms, and it is clearly demonstrated by the Theotokion. It was found that the transposed Marian chants significantly retain the poetic metric of the Greek models that also allows using the original melody. It was found out that the composition of the Marian chants texts based on the poetics and rhetoric principles testifies the significance of musical and poetic parallels on the way of reaching the maximum utterance effect. In this way, the Marian chants demonstrate not only a distinct form, but also appear as the perfect communicative means promoting the disclosure of the Christian dogmas. It is revealed that the syncretic component of the Theotokion genres is the basis of a complex compositional structure, which contains the following components: a liturgical, which defines the content and functions in worship; a linguistic with its rhetorical laws of composition, as well as a musical one. The latter is subjected to the theological content that places the corresponding accents. However, it demonstrates the clear logic of the development manifesting itself in the different aspects such as: in changing the melodized syllabics for the vast ornamentation, in alternating the rhythmic crushing, and in duration compressing, in harmonizing metric schemes, in varying the mode coloration, in shifting the pitch accent, and in gradating the tempo and dynamics. The investigated material reveals the continued interpretation of God Mother’s image as the carrier of the core foundations of the human spirit that remains to be ideal in interpreting the various artistic and philosophical systems, based on manifesting the eternal valuable categories such as: love and compassion, wisdom and beauty, joy and comfort. They inspire humanity to the realization of creativity like both in Theo centric and in anthropocentric searches, to the discovering of new art faces of this eternal and great theme.	uk_UA
dc.description.abstract	У дисертації досліджено шляхи формування і розвитку богородичної гимнографії як явища духовної культури України. В контексті гуманітарного міждисциплінарного дискурсу розглядаються засади інтегрування богородичної гимнографії у площину українського культурного простору XI–XVII століть, зокрема, у складі літургійних книг, нотолінійних ірмологіонів, а також пам’яток давньої української літератури. В цьому контексті богородичну гимнографію відзначено не лише як ключ до розуміння змісту національної культури, але як символ спадкоємності епох і повноцінного партнерства у європейському культурному ареалі. Виявлено, що синкретична складова жанрів богородичної гимнографії є підставою складної композиційної структури, що містить такі складові: літургічну, яка визначає зміст і функції в богослужінні; лінгвістичну, з її риторичними законами композиції, а також музичну. Остання підпорядковується богословському змісту, що розставляє відповідні акценти, проте демонструє виразну логіку розвитку, що проявляється в різних аспектах – у змінності мелодизованої силабіки на розлогу орнаментику, чергуванні ритмічного дрібнення й ущільненні тривалостей, стрункості метричних схем, мінливості ладового забарвлення, змінності звуковисотної лінії, градаціях темпу й динаміки. Досліджуваний матеріал виявляє незмінне трактування образу Богородиці як носія стрижневих основ людського духу, що залишається ідеалом в інтерпретаціях різноманітних художньо-світоглядних систем, опертих на проявлення вічних ціннісних категорій, у розкритті нових граней цієї овічної і величної теми	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.publisher	Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв	uk_UA
dc.subject	образ Богородиці, літургіка, сакральна монодія, гимнографія, піснеспіви, жанр, лінгвістика, поетика, риторика, ірмологіон, культурна взаємодія	uk_UA
dc.title	Богородична гимнографія у вимірах духовної культури України XI–XVII століть	uk_UA
dc.title.alternative	Theotokion’s Hymnography in the Spiritual Culture of Ukraine of 11th–17th Centuries	uk_UA
dc.type	Other	uk_UA