Козацька культура доби українського Бароко: релігійно-естетичний синкретизм духовної сфери

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню культуротворчих процесів України XVIІ-XVIIІ ст. - у добу козацького Бароко, осягненню релігійно-естетичного синкретизму в ментальності і мистецтві українського козацтва, вивченню регіональних особливостей формування етнокультурних специфікацій козацького Бароко. Уперше в українській гуманітаристиці розроблено культурологічну парадигму релігійно-естетичного синкретизму, який аналізується як особлива форма духовності, історико-культурний тип світовідчуття, що сприяв виникненню феномена культури козацького Бароко, заснованого на єдності віри та естезису. Феномен козацької культури розглядається у світлі надбань вітчизняної й світової культурологічної думки, зокрема з точки зору філософії етнокультури та культурологічної регіоніки. Духовна сфера козацької культури тлумачиться як невід’ємна частина національної та західноєвропейської культури епохи Бароко, що має своєрідні й унікальні риси, одночасно пов’язані як з етнокультурними традиціями, так і європейською стилістикою, з антиноміями сакрального і антитетикою естетичного в цілісних художніх формах. Особливу увагу приділено культурологічному аналізу козацького Sacrum’у та його художнього втілення запорозьким козацтвом на теренах Нижнього Придніпров’я, а також розгляду барокового дискурсу «чудного і містеріального» у знаково-смислових сигнатурах і естетиці «кончето» (дотепу), що вплинуло на українське Бароко в цілому. З урахуванням регіональних особливостей здійснено аналіз різних видів козацького барокового мистецтва. Визначено статус і роль козацької художньої творчості в культурі українського бароко. Виявлено характерні риси козацького бароко (патетика, антитетика, концептизм), що відбилися в усній народній творчості, фольклорі, декоративно-прикладній творчості, архітектурі, іконописі та живописному мистецтві, літературі, музиці та театрі XVII-XVIII ст. Окреслено стилістичні риси козацького фольклору як скарбниці й автентичного прояву українського Бароко в його важливих етнокультурних та регіональних специфікаціях. Здійснене дослідження не тільки поглиблює розуміння ролі козацтва в українській історії, а й виявляє його світоглядно культурний вплив на політичні, соціальні, правові та художньо естетичні погляди і концепції XVII-XVIII ст., ключове місце в яких посідало православ’я. Одночасно державотворче значення козаччини в українській історії у щільному зв’язку з релігійними та художніми чинниками обумовлює її культуротворчий статус у розвитку української духовності. Синкретизм естетичних і релігійних цінностей козацького Sacrum’у має смисло- і стилеутворююче значення в духовній сфері козацької культури, репрезентуючи її духовні сигнатури в етнонаціональних формах європейської стилістики Бароко.