Композиторський стиль як чинник художньої цілісності драматичного спeктаклю (на прикладі музики А. Кос-Анатольського та В. Камінського до вистав Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької)

Abstract

У дисертації представлено аспекти тлумачення ролі музики в драматичному театрі, формулюється і обґрунтовується гіпотеза про рівнозначність художньої вартості музики до театральних спектаклів з іншими жанрами. На основі аналізу музикознавчих, культурологічних та історичних джерел окреслені найважливіші функції музики в драматичному театрі. Здійснено огляд різнопланових інноваційних театральних систем ХХ ст., в яких виділяються три фундаментальні концепти: концепт синтезу, концепт експерименту та концепт суб’єктивізму, що обумовлюють природу сценічного дійства нового часу відповідно до динаміки розвитку світової спільноти певної епохи. Загальні теоретичні позиції щодо визначення категорій індивідуального композиторського стилю, специфіки його прояву в музиці до драматичного театру, історичний дискурс музики в інноваційних концепціях західноєвропейських майстрів сцени та традицій українського театру – проектуються на конкретні приклади творчості львівських митців другої половини ХХ століття Анатоля Кос-Анатольського та Віктора Камінського у виставах Львівського національного академічного драматичного театру імені М. Заньковецької впродовж другої половини ХХ ст. Визначаються такі сутнісні характеристики композиторського стилю в музиці для драматичного театру як відчуття слова, передусім поетичного та сценічного, емпатичність до художнього образу, здатність до «синтетичного мислення». Виявляємо сукупність «слова – дії – звуку» і динамічність переживання хроносу як найбільш співзвучного до потреб художнього осмислення оточуючого світу.