Переселення українських козаків і селян на Терек (1832-1904 рр.)

Abstract

Дисертація присвячена спеціальному дослідженню процесу переселення в 1832-1904 рр. українських козаків, селян і відставних солдатів в один із регіонів Північного Кавказу - територію колишньої Терської області. На землях, які входили раніше до складу області, нині розташовані суб’єкти Російської Федерації: Північна Осетія-Аланія, Чеченська, Інгуська, Кабардино-Балкарська республіки. Крім того, до складу Терської області входили південні, густонаселені райони Ставропольського краю й північна частина Дагестану. Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1832 р. по 1904 р. Саме протягом цього часу на Тереку вперше з'явилися військово-землеробські населені пункти - козацькі станиці, села та хутори, компактно заселені вихідцями з Полтавської, Чернігівської, Харківської, Катеринославської та інших губерній Російської імперії. На підставі аналізу документів і матеріалів реконструюється процес переселення українців на Терек, що відбувався в контексті внутрішньої і зовнішньої політики Росії. На основі порівняльного аналізу відомостей північнокавказьких і українських архівосховищ, висвітлюється формування та переселення на Терек «малоросійських» козацьких полків у 1832 р. Крім того, у праці розглядається переселення державних селян і відставних солдатів із родинами. Автор аналізує історичну, соціально-економічну, етнографічну та статистико-демографічну літературу про терське козацтво, складовою частиною якого були козаки, військові поселенці, відставні солдати і селяни-однодворці з губерній України, а також загальні й спеціальні роботи, присвячені переселенському руху українського народу. У науковий обіг вводиться значна кількість раніше невикористаних документів, що дозволяє висвітлити невідомі сторінки переселення та історію заснування і заселення українцями станиць, сіл і хуторів на Тереку, більшість з яких збереглися до наших днів.