Короткий опис(реферат):
Дисертація присвячена дослідженню змін у статусі феномену реальності в культурі постмодерну. Представлено культурологічне осмислення феномену реальності у контексті постмодерної кризової релятивістської картини світу. Проведено культурологічний аналіз проблематизації поняття реальності у культурі ХХ-ХХІ століть. Зміни у статусі феномену реальності представлені у дисертації як частини системних культурних трансформацій. Уточнено та запропоновано понятійний апарат для дослідження феномену реальності в культурі постмодерну. Постмодерна «втрачена реальність» представлена значущою відсутністю: доведено, що реальність в культурі постмодерну не втрачається, а натомість витісняється, дистанціюється. Такий статус реальності спричиняє інтенсифікацію постмодерної симуляції та конституювання простору гіперреальності, які можуть бути деконструйовані через психоаналіз та представлені як сценарії дистанціювання суб’єкта від реальності у сучасній культурі. На прикладі сучасних культурних практик досліджено механізми суб’єктного дистанціювання від реальності - зокрема ідеологічний та кіномистецький механізми. Ці механізми розглянуті як невід’ємні психічні процеси особистості та відповідно, фундаментальні категорії культури. Продемонстрований взаємозв’язок між парадоксальними ситуаціями у сучасній культурі та стратегіями суб’єктного дистанціювання від реальності.
Суть розробки, основні результати:
The thesis is dedicated to the research of changes in status of the phenomenonof reality in postmodern culture. Author performs culturological analysis of the phenomenonof reality in the context of contemporary relativistic worldview. This analysis includes the retrospective review of problematization of the concept of reality in the culture of XX-XXI centuries. Changes in the status of the phenomenonof reality are analyzed as the part of the whole system of transformationsin the culture. The postmodern “lack of reality” has been defined as the significant absence: the reality in the postmodern culture is not “lost”, but repressed (verdrängt), distanced in the result of systematic cultural transformation in XX-XXI centuries. This status of the phenomenon of reality intensifies postmodern simulation and forming of hyperreal cultural space, which could be deconstructed through psychoanalysis and described as contemporary phantasmatic scenarios of the subjective distancing from the reality.
Such conceptual apparatus had been demonstrated by author as an adequate one to researchingand understanding of paradoxical situations and events in contemporary culture. Author analyzed the category of “ideology” as mechanism of subjective distancing from the Reality in postmodern culture. It has been proved that function of ideology is to legitimize socialdisparity as the source of the experience of the Reality of splitted society, of absence of social unity. Author analyzed the following possible strategies of the functioning of ideological mechanism of distancing from the Reality: “interpreting as intervention”, “ideological phantasmating”, “demanding of the private incarnated Other”. It has been proved that paradoxes and antinomies in the culture of XX-XXI centuries have not eventual nature, but are caused mostly by fundamental mechanisms of subjective distancing from the Reality and contemporary tendencies and forms, which they take. Author proved that in postmodern culture the phenomenon of economization of subject-subjectrelationships becomes intensified. This phenomenon is defined as unconscious intentions of the subject to save efforts on satisfaction of its desires and to obtain acceptance of its“I” during communicative practices. Author performed culturological research of the cinematography to identify its specific qualities in the context of the distancing from the Reality. Cinema has been represented and explored as the phenomenonthat forms particular phantasmatic strategies of the distancing from the Reality in the contemporaryculture. In the result of this analysis author substantiated the following concepts. The first one is the concept of the “phantasmatic strategy of the subjective filmic stance” - as the strategy of the distancing from the Reality. The function of this strategy has been defined as such one that lies in the providing with the specific transcending stance in private cultural practices of the subject. This stance is close to the viewer’s stance during a film show. The second concept is the “filmic Other” - as the phantasmatic figure that is constituted by subject instead of postmodern absent Other and that supports the subjective phantasmatic self-admiration. Filmic Other is defined as not-legislative figure, the private symbolic image of Other that has been put up according to subjective expectations. Filmic Other provides subject on Symbolic level with desired acceptance of its “I” without demanding more of its requires. Such phantasmatic distancing from the Reality in the postmodern culture strongly affects on tendencies of the institutionalization of new strategies of subject-subject relationships in the culture of XXI century, which could become an object of another fundamental research in the context of cultural studies.