ІСТОРИЧНА ДИНАМІКА ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ

Abstract

Предметом дисертаційного дослідження є стильова трансформація мистецької практики (від Середньовіччя до постмодернізму). У роботі здійснюється експлікація терміна „стиль” (акцент зроблено на розумінні художнього стилю як естетичного феномену). З’ясовується потенціал стильового аналізу у виявленні естетичної цінності твору. Демонструється, що художній стиль зберігається у мистецькій практиці модернізму і постмодернізму на рівні манери. Обґрунтовуються поняття про змістовні та матеріальні домінанти стилю, вводяться такі змістовні поняття стилю як „трансцендентність”, „символічність”, „симулятивність” та „іманентність”. Аналізується узгодженість формальних стильових ознак із духовним змістом твору та встановлюється закономірний зв’язок між домінантами стилю „ступінь умовності”, „іманентність”, „трансцендентність”. Уточнюється значення терміна „великий стиль”, обґрунтовується доцільність введення нових формальних понять стилю. Пропонується модель історичної динаміки художнього стилю, у якій розгорнуто концептуальне осмислення мистецької активності Відродження, Нового часу, 20-го ст. й сьогодення як стильових єдностей.