Історико-культурна спадщина та її використання в туристичній сфері України (1991-2007 рр.)

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню проблеми взаємовідносин між історико-культурною спадщиною та туризмом. На підставі комплексного вивчення джерел та літератури, а також отриманих в ході експедиційних досліджень результатів, проаналізовано практичний та теоретичний досвід пристосування пам’яток історії та культури Україні до функціонування в туристичній сфері. В результаті проведеної роботи складено реєстр пам’яток історії та культури національного значення, які є туристичними об’єктами. Були встановлені загальні чинники, які впливають на інтенсивність їх залучення до екскурсійних маршрутів і залежать від якостей самих пам’яток. Такими чинниками є високий рівень концентрації екскурсійних об’єктів, здатність пам’ятки на емоційному рівні впливати на глядача, наявність туристичної інфраструктури навколо кожного екскурсійного об’єкта. Відповідно до отриманих даних була сформована концепція найоптимальнішої форми перетворення складових історико-культурної спадщини на екскурсійні туристичні об’єкти. Суть цієї концепції полягає у створенні на основі пам’ятки тематико-експозиційного музейного комплексу з метою формування національної системи туристично-екскурсійних маршрутів.