РОЗВИТОК РАННЬОГО МУЗИЧНОГО РАДІОМОВЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ЗАСОБІВ АУДІОЗАПИСУ (ДО 1970-Х РОКІВ)

Abstract

Мета роботи полягає у визначенні етапів розвитку музичного радіомовлення та розкритті їх особливостей в контексті еволюції засобів аудіозапису. Методологія дослідження полягає у застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів, а саме: інформаційний та системний підходи, термінологічний та історичний методи, а також методи аналізу та узагальнення вихідної інформації, порівняння та взаємозв’язку теорії і практики. Наукова новизна. Доведено значимість музичних ресурсів у розвитку радіомовлення та уточнено ранні етапи розвитку музичного радіомовлення у контексті еволюції засобів аудіозапису. Висновки. Радіо відіграло одну з провідних ролей у музичній сфері і, навпаки, – без музики радіомовлення не отримало відповідного технічного розвитку і відповідно – не набуло б такого впливу на суспільство. Кластери музичних радіозаписів на правах підсистем долучені до метасистеми інформаційних комунікацій. У союзі з музикантами виступали видавці музики, які представляли тоді найбільш впливову частину галузі. У момент народження радіо ноти були головним музичним товаром, а автори пісень – справжніми зірками. Однак, коли весь світ замість нот почав купувати платівки, влада з рук видавців та піснярів перейшла до компаній грамзапису і співробітничав з ними виконавцям. Музичне радіомовлення на ранньому етапі існування пройшло еволюційний шлях від музичного телеграфа (1876), перших радіошоу з магнітним записом (1914), бурхливого розвитку радіотехніки та техніки звукозапису (1920–1940 рр.), 3-хвилинних рок-н-ролів з кустарних платівок (1950-ті рр.) до «піратської музики», мовлення якої відбувалося з морських судів (1960-ті рр.). Дослідження історико-культурних передумов становлення та розвитку музичного радіомовлення на ранньому етапі у контексті еволюції засобів аудіозапису дозволило визначити три основні етапи: «пошуковий» (1870–1920), 2) «конкурентний» (початок 1920-х – друга половина 1940-х рр.), 3) «вінілово-стрічковий» (перша половина 1950-х – 1970-ті рр.). Під поняттям «музичне радіомовлення» пропонується розуміти технологічні засоби звукової передачі необмеженому числу слухачів музичних композицій та/або іншої музичної інформації в радіоефірі, також мережами дротового радіомовлення або в мережах з пакетною комутацією, класифікуючи їх на «активні фонограми» (підготовлені до трансляції та такі, що транслюються) та «пасивні фонограми» (виконали функціональну роль і передано до архіву).