ЕСТЕТИЧНИЙ СЕМІОЗИС В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню маловивченої теми в сучасній естетиці - семіозису, як процесу знакоутворення та інтерпретації знаків в образотворчому мистецтві. На основі аналізу структурно-естетичних рівнів семіозису в образотворчому мистецтві та дослідження особливостей естетичного сприйняття художнього простору в образотворчому мистецтві, виявлено специфіку естетичних знаків, особливості візуальних, образотворчих знаків. Проаналізовано синтаксичний і семантичний рівні семіозису та виявлено їхню специфіку в образотворчому мистецтві; досліджено прагматику та стилістику образотворчого мистецтва. Семіозисний аналіз образотворчого мистецтва поєднано в дослідженні з аксіологічними підходом. Розкрито своєрідність художнього повідомлення в образотворчому мистецтві та його знакові засоби в контексті категорій класичної естетики. Показано можливості та обмеження образотворчого мистецтва у вираженні прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного, потворного й низького, а також прийоми їх кодування. Здійснено семіозисний аналіз сучасного образотворчого мистецтва (модерну, авангарду та постмодернізму), та показано, як нові тенденції у візуальних мистецтвах, пошук знакових засобів, комунікативних стратегій пов’язан із характером естетичних цінностей епохи; проаналізовано специфіку семіозису образотворчого мистецтва XX-ХXI ст. в його комунікативному та аксіологічному вимірах.