ПОЛІСЕМІЯ ЖАНРУ СЮЇТИ В ТВОРЧОСТІ К. ДЕБЮССІ

Abstract

Робота присвячена осмисленню закономірностей, різновидів внутрішнього змісту та індивідуальних особливостей жанру клавірної сюїти в контексті його історичного розвитку. Вказується, що Йоганн Якоб Фробергер по праву може вважатися центральною фігурою в сузір'ї композиторів-клавесиністів в епоху бароко. Одним з особливо важливих принципів сюїтної творчості Фробергера виділяється, за наявності контрастного зіставлення п'єс, створення сюїти як цілісного твору.Саме вйого творчості закладений основний порядок танців, використовуваних в сюїті. Відзначається, що,на відміну від Йоганна Фробергера, Франсуа Куперен демонструє новий підхід до будови сюїтного циклу, проявляючи тенденцію до довільного підбору номерів. Він, продовжуючи традиції своїх співвітчизників, вільніше поводиться з послідовністю основних танців, розриваючи їх ланцюжок вставними номерами (Рондо, Пасакалія). Як і Фробергер, Куперен намічає шляхи для подальшого розвитку сюїти і включає в цикли п'єси, в основі яких лежать справжні народні мелодії. Багато в чому наслідує традиції Ф. Куперена в трактуванні жанру сюїти, створюючи твори різного наповнення танцювальністю та програмністю, відомий французький композитор-імпресіоніст Клод Дебюссі. З фортепіанної сюїтної творчості К. Дебюссі виділяється «Бергамаська сюїта», характеризуються жанрові іінтонаційні єднальні нитки, що об'єднують п'єси в цикл. Окрема увага в роботі приділяєть приділяється фортепіанній сюїті «Дитячий куточок» К. Дебюссі, визначається жанрова приналежність кожної п'єси фортепіанної сюїти, аналізуються програмні особливості цілого циклу і кожного його номера. Розглядається фортепіанна сюїта К. Дебюссі «Образи», визначається низка спільних рис між п'єсами (монотематизм, програмність, лейтобрази, лейтінтонації, лейтмотиви, гармонія, фактура та ін.), що дозволяє зробити висновок про безперечну циклічність сюїти «Образи». Підкреслюється, що Клод Дебюссі є послідовником Франсуа Куперена, який використовував жанр сюїти в її полісемічності, зокрема, у різних поєднаннях танцювальності та програмності.