Короткий опис(реферат):
У дисертації розкривається значення оперного стилю як виконавської категорії, що обумовлюється вокальною інтонаційно-мелодійною творчістю, разом з цим обгрунтовуються необхідність та провідні риси прагматичного підходу в оперознавстві. Пропонується дефініція оперного стилю у контексті питань сучасної вокально-виконавської творчості визначаються найбільш дієві чинники оперного стилю. Виявляються жанрово-композиційні передумови формування стильових інтерпретативних властивостей оперного вокалу, розкриваються мисленнєві засади, психологічні передумови вокальної оперної творчості; висвітлюється явище вокально-виконавської авторизації оперного стилю. Типологічний підхід до вокального інтонаційно-мелодійного матеріалу оперних творів дозволяє доводити, що оперна мова є широким явищем, яке вміщує різні знакові форми, від пантомімічної через вчинкову до словесної та інтонаційно-музичної. Разом з цим, особистісний художній потенціал опери зосереджується в її музичній стороні, семантично розширюється на основі стилістичного збагачення інтонаційно-мелодійного матеріалу, з якого вибудовується оперний образ в його вокально-виконавській інтерпретації. Відзначається, що саме в сфері мистецтва формуються взірцеві образи почуттів, ті форми та способи переживання, які є необхідною частиною суспільної людської свідомості, набувають значення психологічних універсалій.
Суть розробки, основні результати:
The thesis reveals the significance of opera style as a performance category, which is conditioned by vocal intonation-melodic creativity, at the same time the necessity and basic features of pragmatic approach in opera science are justified. The definition of opera style is proposed in the context of issues of modern vocal and performing creativity. The most effective factors of opera style are determined. Genre-compositional prerequisites of formation of style interpretation properties of opera vocal are discovered, thought bases, psychological prerequisites of vocal opera creativity are revealed. The phenomenon of vocal-performance authorization of opera style is highlighted. The typological approach to the vocal intonation-melodic material of opera works makes it possible to prove that opera speech is a widespread phenomenon because it contains various iconic forms, from pantomimic through effective to verbal and intonation-musical. At the same time, the personal artistic potential of the opera is concentrated in its musical side, semantically expanded on the basis of stylistic enrichment of intonation-melodic material, from which the opera image is built in its vocal-performance interpretation. It is noted that it is in the sphere of art that demonstration samples of feelings are formed, those forms and methods of experience, which are a necessary part of public human consciousness, acquire the importance of psychological universals.