Екфразис синтезу мистецтв в жанрі музичного портрету

Головна сторінка DSpace
→
Статті
→
Статті
→
Перегляд матеріалів

dc.date.accessioned	2021-07-14T15:51:52Z
dc.date.available	2021-07-14T15:51:52Z
dc.date.issued	2018-01
dc.identifier.citation	В сучасних дослідженнях проблематики, що пов‘язана із взаємодією мистецтв, все більшого значення набувають поняття, які виникають на перехресті різноманітних наукових галузей, що вивчають мистецькі явища. У площині взаємопроникнення літератури і музичного мистецтва, а також за рахунок розширення дотику і взаємодії, віл вербальної сфери до сфери інших мистецтв (живопис, театр, кіно, тощо) останнього часу, стає все більш актуальною дискусія на тему екфразиса (др. грец. ἔκφρασις від ἐκφράζω - виказую, висловлюю). Саме у вивченні впливу на сприйняття сюжету, розкритті його значення як засобу художньої виразності синтетичного жанру камерно-вокального музичного портрету знаходиться дане дослідження. Змінення площини поглядів привело до досягнення нового виміру існування жанру - психологізму музичного портрету в камерно-вокальної музиці. Тому, в контексті нашої теми, важливо скласти об'єктивну картину, яка підтвердила б існування комунікативних зв‘язків з іншими видами і жанрами мистецтв, які у свою чергу, створюють умови для втілення психологізму портретів у камерно-вокальній музиці, на прикладі вокального циклу «Lе Travail du Peintre» (фр. — Робота художника) (1956) Франсіса Пуленка.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/3104
dc.description	Музичні портрети сягають своїм корінням образотворчого мистецтва, поняття «вокальний цикл» - аналогічно поетичному циклу в літературі, має текстове, вербальне наповнення дозволяє говорити не просто про звернення до літературного джерела, а й до більш глибинних зв'язків з поняттям психології особистості та психологізму в цілому. Портрети Ф. Пуленка в камерно-вокальному жанрі відрізняються новою філософією, заглибленням в психологію людини, її внутрішній досвід синергичної (грець. σσνεργία — співробітництво, співучасть) самоорганізації, пов'язаний з еволюцією людства. Вокальний цикл стає закінченим твором, в якому всі частини пов'язані між собою: єдністю ідеї, змістом, явною або прихованою «сюжетністю», єдиної драматургією, міцними інтонаційними зв'язками мовних конструкцій вокальної та фортепіанної партій. Наративна природа вокальних портретів містить елементи екфразису, тим самим посилюється зв'язок з образотворчим мистецтвом, відбувається візуалізація окремих творів мистецтва, поглиблюється психологізм образної сфери циклу. В статті зазначені тільки межі проблеми, яка потребує подальшого вивчення з боку еволюції жанру, з опорою на його глибинний потенціал щодо прояву психологізму в синтетичних жанрах.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.publisher	World Science	uk_UA
dc.title	Екфразис синтезу мистецтв в жанрі музичного портрету	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA