РОЛЬ ТИПОЛОГІЇ ЕТЮДУ В МИСТЕЦТВІ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract

Мета статті – виявлення типологічно-функціональних ознак етюду в різноманітних формах мистецької та інтелектуальної діяльності та їх перетину з поетикою фортепіанного етюду. Методологічна основа роботи спирається на наступні підходи: аналітико-музикознавчий, жанрово-стильовий, етимологічний, міждисциплінарний, історико-культурологічний, що дозволяють виокремити ті чинники, які сприяють виявленню духовно-смислової і стильової специфіки етюду в різноманітних видах мистецтва та інтелектуальної творчості, а також як важливої складової європейської фортепіанної музики XIX–XX ст. Наукова новизна статті визначена її аналітичним ракурсом, що враховує типологічні ознаки даного жанру і його аналогів як в музичному мистецтві, так і в інших видах художньої та інтелектуальної діяльності. Висновки. Дослідження етимологічно-смислових показників слова «етюд» дозволяє виявити його загальний зміст в різних видах творчої та інтелектуальної діяльності людини, тобто його «пролітичне значення», яке визначається на рівні навчальної, дослідницької допоміжної роботи, орієнтованої в кінцевому підсумку на набуття Майстерності. У різноманітних сферах творчої діяльності (живопис, театр, шахи, соціологія тощо) етюд найчастіше виконує роль «поштовху-дії» в осмисленні натури, теми, жанру, ролі, соціальної проблематики, твору і асоціюється не тільки з «входженням»-освоєнням певних типологічних моделей і художніх принципів їх функціонування, але й з засобами їх «технічної інтерпретації». Типологія музичного етюду демонструє здатність входження і відтворення інших жанрових типологій (інструментальних, вокальних) і пов‘язаних з ними засобів вираження. Окреслені якості етюду узагальнено на рівні уявлення про нього як про універсальний «концептуально-авангардний» жанр, який потенційно відкритий будь-якому типу змісту та позначив рубіжні етапи розвитку європейського інструменталізму і фортепіанного виконавства XIX-XX ст.