ТІЛЕСНА ВИРАЗНІСТЬ АКТОРА У ТЕОРЕТИЧНИХ ПОГЛЯДАХ ТА СЦЕНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ ст.

Abstract

Мета статті – виявити специфіку тілесної виразності актора в контексті особливостей теоретичних розробок та практичного втілення у сценічній практиці провідних театральних режисерів ХХ – початку ХХІ ст. Методологія дослідження. Дослідження ґрунтується на сучасних мистецтвознавчих та філософських концепціях вивчення феномену тілесності. Враховуючи міждисциплінарний характер даного питання, у процесі дослідження та аналізу тілесної виразності актора застосовано культурно-історичний метод (задля визначення поняття «тілесність» у контексті культурологічних, мистецтвознавчих та філософських концепцій); метод порівняльного аналізу (для співставлення методів і способів репрезентації тілесності в теоретичних працях і практичній діяльності провідних театральних режисерів); типологічний метод (для виявлення чинників формування тілесної виразності актора); метод наукового спостереження та аналізу (для визначення специфіки тілесної природи засобів пластичної виразності актора) та ін. Наукова новизна. Здійснено мистецтвознавче дослідження тілесності в контексті специфіки театрального мистецтва; розглянуто процес переходу розуміння тілесності актора від відстороненого до динамічного в контексті трансформаційних процесів театрального мистецтва; виявлено і проаналізовано спільні та відмінні ціннісні установки, а також форми репрезентації акторської тілесності в теоретичних розробках та сценічній практиці провідних режисерів ХХ – початку ХХІ ст. Висновки. Аналіз процесу формування режисерського театру на межі ХІХ–ХХ ст. та його подальшого розвитку засвідчує унікальні трансформації соціокультурного простору на рівні тілесно-ментальних змін, що відображені в структурному, кінетичному та пластичному аспектах акторської майстерності. У процесі складного синтезу тілесність поступово перетворюється з засобу акторської виразності, за допомогою якої в умовах театрального простору розповідається історія, на джерело міметичних значень та сенсів у процесі відтворення мистецтва дійсності.