ФРІ-ДЖАЗ ЯК ПРОСТІР СВОБОДИ У МУЗИЦІ

Abstract

Мета дослідження полягає у розкритті специфіки формування фрі-джазу, наголошенні на його сутнісних ознаках та окресленні шляхів взаємодії з іншими напрямками музичного мистецтва, що виступають проявами свободи даного напрямку. Методологія дослідження передбачає застосування порівняльного методу задля висвітлення особливостей прояву фрі-джазової стилістики в творчості різних музикантів. Використання аналітичного та системного підходів доречне задля виділення сутнісних ознак напрямку та їх узагальнення. Наукова новизна. Розкрито особливості фрі-джазу як напрямку, що відповідає естетиці постмодернізму. Підкреслено його здатність до взаємодії з академічною та етнічною музикою, від яких запозичуються нетрадиційні способи звуковидобування, прийоми гри, інструментарій та принципи організації композиції. Висновки. Фрі-джаз є однією з перспективних течій сучасного музичного мистецтва. Його сутнісними ознаками є прагнення до свободи – у ладовому, ритмічному, структурному відношенні. Надзвичайно великий вплив на формування фрі-джазових імпровізацій мала академічна музика. Саме взаємодія з авангардною музичною культурою привносять у джаз відмову від тональності як такої, що може замінюватись на політональність, атональність чи навіть з‘являються елементи серіальності. Важливою рисою фрі-джазу є прагнення до розкриття свободи митця, що може проявлятись у тотальній імпровізаційності творів, запозиченні елементів етнічної музики, акціонізму, перформативності. Нерідко фрі-джаз сприймається як музика протесту, що має гостро соціальний характер та спрямована проти політики окремих діячів чи партій.