СКРЯБІНІВСЬКИЙ ГЕН РАДОСТІ В КОНЦЕРТНІЙ СИМФОНІЇ № 4 К. ШИМАНОВСЬКОГО

Abstract

Метою дослідження є виявлення скрябінівського типу екстатики Радості (скпрябінівського типу виразності) в Концертній симфонії К. Шимановського як атрибуту українських культурних проекцій на творчість останнього. Методологічною основою дослідження є герменевтичний аспект інтонаційного підходу в музикознавстві, визначений працями послідовників Б. Асаф‘єва та Б. Яворського в Україні, культурологічний міждисциплінарний аналіз у розвиток досліджень О. Лосєва, Т. Гуменюк. Наукова новизна роботи угрунтована першістю в мистецтво- і культурознавчих розробках виявлення у К. Шимановського скрябінівської екстатичності в представництві саме української культурної традиції, оскільки скрябіністів-композиторів в Росії немає (скрябіністи І. Вишнєградський і М. Обухов репрезентують музичну Францію), тоді як могутня фігура українського симфоніста Б. Лятошинського, геніального автора «психодрам» В. Ребікова, одесита за місцем роботи і творчості, уособлюють саме український шлях усвідомлення генія творця «Поеми екстазу». Висновки. Четверта симфонія К. Шимановського в її адраматичній тричастинній якості не являється осередком «традиційності», оскільки в ній сходяться надто широкі обсяги моделей мислення ХХ ст., у тому числі необарокові уподібнення церковним композиціям, а, головне, має місце збереження скрябінівської екстатики, що стала здобутком оригінального переломлення К. Шимановським символістських впливів творця «Поеми екстазу». Повнота втягування польським композитором скрябінівських заповітів «адраматизації» музики складає паралель до скрябінівських же тяжінь класика симфонізму України Б. Лятошинського, до творчості В. Ребікова, що перебував в Україні і в Одесі, тоді як в Росії композиторський скрябінізм не відбувся. Вказана сторона мислення К. Шимановського, його раннє високе визнання в Одесі, яка стала з кінця ХІХ ст. оплотом скрябінізму, безпосередня дотичність до глибинних національних основ буття попри звертання до фольклорних джерел і яка відрізняла як твори К. Шимановського 1910-х років, так і виповнення задуму тих років у 1932 р. створенням 4-ї Концертної симфонії.