СЦЕНІЧНІ ПРИЙОМИ «ПІДТЕКСТ» ТА «АПАРТ» В СЛОВЕСНІЙ ДІЇ АКТОРА

Abstract

Мета роботи: з‘ясувати особливості розуміння й тлумачення прийомів «підтекст» й «апарт» у сценічному мовленні актора; довести особливості й спільності між обома прийомами. Методологія дослідження: аналітичний – для дослідження існуючих теоретичних тлумачень підтексту й апарту та їх практичного застосування; компаративний – у зіставленні й порівняльному аналізі теоретичних і практичних тлумачень та застосувань прийомів «підтексту» й «апарту»; логіко-узагальнюючий – для підбиття підсумків дослідження, формулювання висновків. Наукова новизна роботи полягає в доведенні того, що підтекст як прийом вияву справжніх думок, почуттів і намірів дійової особи – присутній в тексті завжди. У випадку прямого тексту – підтекст є відкритим і являє собою наскрізну словесну дією актора. У випадку ж не прямого тексту – підтекст є прихованим і являє собою вираження іншозмісту, смислу висловлювання. В роботі вперше розглянуто й доведено спільності й особливості сценічних прийомів «підтекст», «апарт», та суть комізму ситуації при апарті. Висновки. З‘ясовано, що К. Станіславський та продовжувачі його вчення трактують підтекст (ілюстрований підтекст) як внутрішнє життя ролі, психологічний багаж, емоційно-вольове начало сценічного мовлення, яке виправдовує промовляння тексту. Розглянуто й доведено спільності й особливості сценічних прийомів «підтекст» й «апарт» в словесній дії актора та суть комізму прийому «aparte».